У Луцьку 5 вересня після виступу помер один з учасників гурту "Пікардійська терція" Іван Вощина.

Це сталося на концерті з нагоди відкриття стадіону "Авангард" після реконструкції, передає УНІАН.

Перкусіоніст "Піккардійської терції" Вощина після виступу зайшов у гримерку, де йому стало зле.

Медикам "швидкої допомоги", які одразу прибули за викликом, не вдалося врятувати музиканта.

За словами представника оргкомітету концерту Катерини Дулапчій, попередня причина смерті - тромб, що відірвався.

"Таблоїд Волині" зафіксував на фото останні миті життя музиканта.

На своєму останньому концерті Іван Вощина виглядав життєрадісним і живим.

Довідка

Точка відліку у яскравому самобутньому творчому польоті "Піккардійської терції" - 24 вересня 1992 року. У цей день відбувся перший виступ новоствореного секстету - у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Цікаво, що незадовго до офіційного старту вокальна формація музикувала в кардинально іншому складі – як дванадцятиголосий мішаний хор студентів Львівського державного музичного училища ім. С. Людкевича. До дати народження "Піккардійської терції" у колективі залишилися Володимир Якимець, Ярослав Нудик, Богдан Богач та Андрій Капраль. Дещо згодом до квартету приєдналися Андрій Базиликут та Роман Турянин. Єдина за двадцять років існування заміна у складі акапельного гурту відбулася 1996 року: на місце Андрія Базиликута прийшов Андрій Шавала.

Позитив і оптимізм закладені у самій назві формації. "Пікардійська терція" - термін авторства знаменитого українського композитора Анатолія Кос-Анатольського. Означає мажорний зворот у фіналі музичного твору. Утім, вокальний гурт вніс у цей термін власну родзинку - подвоїв літеру "К".

Творчий злет "Піккардійської терції" був стрімким і впевненим. 1993 року формація стає дипломантом фестивалю "Червона Рута" (Донецьк), а через рік її визнають найкращою на музичному фестивалі "Доля" (Чернівці). У 1994-му колектив підписав п'ятирічний контракт із мистецьким об'єднанням "Дзиґа". Відтоді незмінним менеджером "Терції" стає Роман Климовський, завдяки якому учасники формації можуть дозволити собі займатися виключно творчими питаннями.

1996 року вийшов дебютний компакт-диск "Сад ангельських пісень", саунд-продюсерами якого виступили Руслана Лижичко, Олександр Ксенофонтов та Павло Грабовський.

2000 року вперше за час існування Міжнародного фестивалю акапельного співу Vokal total у Мюнхені (Німеччина) організатори запросили творчий колектив зі Східної Європи – українську "Піккардійську терцію". Через рік секстет отримав другу путівку на цей поважний музичний форум. А у 2008-му "піккардійці" вийшли на мюнхенську сцену втретє.

2007 року "Піккардійська терція" відсвяткувала "15 акапельних років" на сцені. Підсумком творчої співпраці учасників вокальної формації до цього ювілею стали понад 300 пісень у найрізноманітніших музичних стилях: поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духовна музика, рок-н-рол, блюз…

На 95 відсотків репертуар "Терції" - україномовний. Хоча в пісенному активі секстету є пісні 12 (!) мовами світу. Не менше вражає й географія виступів формації: Польща, Німеччина, Іспанія, Італія, Франція, Канада, США, Бельгія, Швейцарія і навіть Сингапур.

У березні 2008-го вокальна формація удостоїлася найпрестижнішої культурно-мистецької нагороди - Національної премії України імені Тараса Шевченка. Того ж року світ побачив десятий за ліком альбом "піккардійців" "Етюди".

2010 року "Терція" випустила свій перший DVD - із записом "живого" концерту у Львівській опері.

Найвідоміша пісня у виконанні "Піккардійської терції" за останній час – "Пливе кача", яка стала піснею-реквіємом за загиблими учасниками Євромайдану та АТО.