З Андріївською церквою пов’язана, мабуть, найдавніша легенда про Київ, за якою Апостол Андрій (один із дванадцяти апостолів) подорожуючи зі своїми учнями землями Скіфії зупинився на мальовничих пагорбах на нічліг, а згодом сказав їм, що місце це благословенне самим Богом, і виросте тут великий прекрасний християнський град із безліччю церков (Так говорить нам «Повість временних літ» літописця Нестора, початку 12 ст).

Вже з 12-13 ст. на цих землях почали будувати церкви. Відомо, що на місці дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви, яку було спалено в 1677 році, в 1690 році побудували дерев’яну Андріївську церкву, яка також довго не простояла. Після цього тут був встановлений Андріївський хрест.

Вже усередині 18 ст. на одному з пагорбів Старокиївської гори, званому Андріївської гіркою, за наказом імператриці Єлизавети Петрівни почали будувати кам’яну Андріївську церкву за проектом Бартоломео Растреллі. Саме він розробив в 1748 році проект, який втілював у життя московський архітектор Іван Мічурін. Будівельні роботи велися з 1749 по 1754 роки, були задіяні фахівці з Києва, Москви, Санкт -Петербурга.

Місце для будівництва було не найвдаліше. Тому, щоб звести храм на пагорбі, будівельники вибудували стилобат (верхня поверхня ступінчастого цоколя), який примикав до зрізу кручі. На ньому й було встановлено храм. Піднятися до Андріївської церкви можна широкими чавунними сходами, навколо будівлі церкви збудована мальовнича паперть – балюстрада, з якої відкривається чудовий вид на околиці.

Розміри Андріївської церкви – 31 х 20 метрів, висота – 47 метрів. Висота стилобату разом з фундаментом – 15 метрів. Про фундамент цієї церкви можна розповісти окремо. У проекті був передбачений фундамент на палях, але Іван Мічурін замінив їх на стовпові. Причому, з причини складних гідрогеологічних умов місцевості (висока ймовірність осідання грунту, високий рівень грунтових вод), фундаменти довелося робити різної глибини. Також Мічурін замінив дерев’яні конструкції куполу на цегляні, і збудував дерев’яну драбину замість під’їзду до церкви. У 1844 році цю дерев’яну драбину змінили на чавунну.

Андріївська церква Києва – найяскравіша пам’ятка у стилі бароко. Їй характерні всі найголовніші риси цього архітектурного напрямку: парадність, мальовничість і ефектність архітектурних форм, велика кількість і різноманітність декору, позолоти, легкість і динамічність силуету.

Внутрішній інтер’єр Андріївської церкви ще більш мальовничий, ніж зовнішнє оформлення фасадів. Роботами з оформлення внутрішнього інтер’єру керував сам Растреллі, йому належить проект іконостасу і малюнок – шаблон у натуральну величину. Велику історичну і художню цінність має живопис Андріївської церкви. Більшість розписів – це частина ікон іконостасу, кафедри, купол (купольні картини написані олійними фарбами на полотні), виконані в Петербурзі художником І. Вишняковим і його учнями. Також великий внесок зробили художники І. Роменський. І. Чайковський , А. Антропов.

Живопис Андріївської церкви, присвячений релігійним сюжетам, проте за манерою виконання ближчий до світського. У зображеннях переважають яскраві фарби, ошатні одежі, пейзажі, натюрморти та безліч побутових деталей…

Після смерті Єлизавети Петрівни ( 1763 ) Андріївська церква вже протягом декількох перших років з моменту закінчення будівництва була занедбана. Освятили храм лише в 1767 році. Протягом свого існування Андріївську церкву використовували за призначенням дуже мало.

Вкрай невдале місце, постійна загроза зрушень ґрунту і обвалення будівлі не раз ставили її під загрозу. У 1843 році трапився черговий зсув ґрунту, в результаті якого фасад Андріївської церкви дав значну тріщину. Церкву потрібно було рятувати, необхідна була негайна реставрація. В результаті цієї реставрації, а також інших, які проводилися в 19 ст., Андріївська церква втратила багато первинних елементів…

Кілька ремонтів протягом наступних 120 років не поліпшили ситуації, бо через нестачу коштів ні разу не проводилися в необхідному обсязі. Крім того, під час останнього ремонту (після удару блискавки в 1891 р.) пропорції центрального купола Андріївської церкви були спотворені. На щастя, в 1900 р. архітектор Володимир Ніколаєв повернув Андріївській церкві колишній вигляд.

У 1915 р. після чергових зсувів будівля Андріївської церкви знову дала тріщини, ліквідовані тільки після капітального ремонту дренажної системи пагорба в 1926 р. Зараз Андріївська церква реставрована відповідно до первинних креслень Растреллі.

Існує легенда , за якою місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов до Києва і поставив на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море пішло вниз. Але частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували Андріївську церкву, то під престолом відкрився колодязь.

В Андріївській церкві немає дзвонів, оскільки, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила б не тільки Київ, а й весь Лівий берег.