Всеукраїнське об’єднання «Свобода», Національний рух «Державна ініціатива Яроша», «Рух нових сил» та «За життя» є саме тими невеликими політичними силами, які мають великі шанси отримати непоганий рейтинг на майбутніх президентських та парламентських виборах. Але, якою б не була партія, завжди за її плечима стоїть таємничий «джокер», який, зазвичай, захищає власні інтереси.

Про це йшлося у викривальному проекті із Севгіль Мусаєвою «Джокери» на телеканалі ZIK.

«Свободу» фінансує пенсіонер-бухгалтер?

Націоналістична партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода» створена ще 1991 року під назвою Соціал-національна партія України. Та до парламенту вона потрапила лише у 2012 році під керівництвом Олега Тягнибока. Протрималась партія там недовго, лише до позачергових виборів, які програла. Тому державного фінансування вона не отримала.

У звітах за 2016 рік зазначено, що головним спонсором партії є її головний бухгалтер – 75 річний Ярослав Пелешак. Він пожертвував майже третину з піврічного бюджету політсили – 761 тисячу гривень. На сайті www.youcontrol.com.ua він зареєстрований як керівник підприємства «Ярослав-Транс», що розташоване у Львові.

«Я є головним бухгалтером. Звідки у мене могло з’явилося700 тисяч гривень? Це не я їх клав. До бухгалтера, наприклад, приходять люди і здають доброчинні внески. Звісно, що я збираю усе в касу і потім несу в банк. А усі вирішили, що це я дав», – розповів головний бухгалтер ВО «Свобода» Ярослав Пелешак.

Експерт громадського руху «Чесно» Вікторія Думанська провела детальний аналіз фінансових звітів «Свободи» і дізналась, що дійсно кошти перераховував Пелешак, але у документах за 2016 рік олівчиком було зазначено, що це членські внески. Таким чином у партії намагались показати, що пенсіонер, буцім, збирає членські внески і від свого імені їх вносить на рахунок.

«Ми ж розуміємо, що це кошти не пенсіонера. «Свобода» за останні два роки зібрала близько 10 мільйонів гривень, але наразі незрозуміло звідки вони. Тому що прикриваючись іменем Пелешака, це можуть бути кошти інших осіб. Навесні 2017 року в інтерв’ю Кривецький підтвердив, що він фінансово підтримує партію. Проте у звіті все, що ми можемо побачити,це тільки внесок у формі офісу на користь партії. Тобто грошової підтримки від пана Кривецького у звіті немає», – прокоментувала координатор кампанії «Стеж за грошима» руху «Чесно» Вікторія Доманська.

Але те, що голова партії з економічних питань Ігор Кривецький допомагає своїй політ силі, ніхто і не приховує. Проте, незрозуміло, чому свої пожертви він не вносить офіційно. Як з’ясували журналісти з проекту «Наші гроші», у нього є спільний бізнес з олігархом Дмитром Фірташем ще з 2010 року. Тому і у «Свободи, і у олігарха є спільні інтереси.

«Вони виступають за збереження монополії Фірташа на ринку азотних добрив, прикриваючись риторикою нацвиробника. Насправді ж олігарх без конкуренції був постачальником азотних добрив українському аграрному комплексу. До того ж, Фірташ продає ці добрива за вищою ціною, ніж закордоном. У «Свободі» є різні політики, у тому числі щирі, які відверто виступають за подолання корупції. Але є й ті, які своїми провокаціями просто набували бонусів, які були потрібні Януковичу для розколу суспільства, щоби згодом краще акумулювати собі електорат», – вважає народний депутат України Сергій Лещенко.

«Українська правда» у 2016 році опублікувала документи, знайдені у Межигір’ї, у яких йшлося про те, що «Свобода» отримала 200 тисяч доларів із так званої «чорної бухгалтерії» «Партії регіонів».

«Безумовно, масштаби Ігоря Кривецького неадекватні до амбіцій партії всеукраїнського масштабу. І поки «Свобода» перебувала у так званому галичанському гетто регіонального характеру, то безумовно, що його можливості цілком могли перекрити потреби партії. Але вихід на велику арену потребував ресурсів іншого масштабу, – розповів політолог Андрій Золотарьов.

«Правий сектор» і Коломойський

На сайті Національного агентства із запобігань корупції немає жодного фінансового звіту від новоствореної партії Яроша. Проте на сайті національного руху гроші таки збирають. Однак не на діяльність партії, а для допомоги Український добровольчій армії.

«Правий сектор» був грою Коломойського. Дуже часто праві радикали з різних груп впливу опинялися у зазначеному русі і не підозрювали про кінцевого бенефіціара цього проекту. Ярош втомився від аморфного «ПС» і вирішив створити свій авторський проект, який повинен реанімувати «Тризуб». Зрозуміло, що в рамках «Правого сектору» було забагато впливу Коломойського і Ярош вирішив трошки відіграти ситуацію. Адже у нього була ще окрема лінія контакту з Наливайченком. І він вирішив, як мудре теля попити молоко від кількох корів», – прокоментував політолог Володимир Цибулько.

Мабуть, у цьому є частка істини, адже в одному з інтерв’ю Ярош підтвердив свою дружбу із «людьми Коломойського». Можливо, саме національний рух «Державна ініціатива Яроша» є новим політичним кошиком, в який вкладає свої гроші олігарх.

«Золоті яйця» олігархів і партія Саакашвілі

На початку 2017 року Міхеїл Саакашвілі зареєстрував партію «Рух нових сил», до фінансування якої теж може бути причетний Коломойський. У 2014 році під час свого візиту до Дніпропетровської області Саакашвілі відзначав патріотизм та діяльність Коломойського. Але за рік його риторика різко змінилася і він почав його критикувати. Звісно, Коломойський не залишився у боргу і завдав удару у відповідь. Тож політологи проаналізували, що ж насправді відбувається.

«Чи є кошти Коломойського в партії «Рух нових сил», краще питати в Коломойського, але я цього не виключаю. Саме через те, що олігарх є досвідченим залаштунковим політичним гравцем, який також схильний розкладати яйця у різні кошики. Хоча я не побачив його людей у «Русі нових сил» у такій кількості, щоб говорити, що там є саме його гроші», – сказав політолог Євген Магда.

Десятого вересня 2017 року Саакашвілі проривався в Україну. Канал Коломойського «1+1» транслював його подорож, а відомі політики зустрічали його в Україні. На думку політолога Андрія Бузарова, така тепла зустріч була викликана тим, що саме за соціологічними дослідженнями, 40 відсотків громадян не визначились за кого голосуватимуть на майбутніх парламентських виборах.

«Швидше за все, Міхеїл Саакашвілі більше зацікавлений у тому, аби у нього союзником була Тимошенко, а не Садовий, Наливайченко чи Гриценко, які самі б хотіли йти разом із Саакашвілі. Хоча вони таким чином могли б створити серйозний опозиційний блок у ході президентських виборів. З усього переліку найпопулярнішою особою, яка зустрічала Саакашвілі на кордоні, був саме Садовий. Бо саме він хотів би мати такого потужного союзника. Тому є дуже багато слухів щодо того, хто фінансує Саакашвілі. Але ні у кого немає інформації, хто насправді за ним стоїть. Адже він достатньо досвідчений політик і знає багато відомих осіб, які могли б йому допомагати, але він ніколи у цьому не зізнається», – наголосив політолог Андрій Бузаров.

Отже, виглядає на те, що партія Саакашвілі – це цінний кошик, в який складають «золоті яйця» кілька олігархів.

Медведчук і партія «За життя» Рабіновіча

Якщо проаналізувати політичну і медійну активність Вадима Рабіновіча, складається враження, що не дешева виборча кампанія в Україні уже розпочалася. Молода партія «За життя», яка з’явилась на політичному олімпі лише у 2016 році на місці колишньої партії «Центр», не сходить з екранів не лише телеканалу «NewsOne», а й «України» та «112». Найчастіше представники цієї політичної сили сварять владу, завдяки чому і мають стабільно високий рейтинг. Це не дивно, адже у складі партії Рабіновіча є представники колишньої влади: екс-регіонал та представник «Опозиційного блоку» Нестор Шуфрич та його однопартієць Євген Мураєв.

У фінансовому звіті є внески лише Вадима Рабіновича та трьох його однопартійців. Левова частина коштів надійшла від однієї людини – Ростислава Дубового з Луганської області, села Рубіжного. У третьому кварталі 2017 року він вніс 500 тисяч гривень. Та цей внесок – краплина в морі. Вочевидь, спонсорів у партії насправді більше.

«У партію «За життя» прийшов наближений до Медведчука Нестор Шуфрич. Саме Медведчук хоче отримати на майбутніх парламентських виборах свою фракцію, через яку він безпосередньо зможе впливати на ті чи інші рішення у Верховній Раді. Але, можливо, не тільки в парламенті, оскільки партія «За життя», швидше за все, захоче брати участь і місцевих виборах, і у виборах територіальних громад. Це видно з того, як він намагається використовувати різні проекти, розуміючи, що «Український вибір» – не зможе отримати бажаного результату», – прокоментував керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

Тому партії різні, але їх об’єднує одна мета – якщо і не перемогти у виборах, то відкусити «електоральний шматок» від фаворитів виборчих перегонів. І що ближче вибори, то більше цікавого бачитимуть прості виборці. Адже політична боротьба ставатиме жорсткішою, а лідери партій – відвертішими.