Вже понад 40 днів тривають протести, а демонстрантів не меншає. На одному фото з місця подій видно, як маленький хлопчик святкує день народження прямо на демонстрації, задмухуючи свічки на торті. Навколо з'юрмилися інші діти, аплодуючи і сподіваючись отримати шматочок. Усе це - на фоні демонстрантів із дудками та прапорами. Старі й молоді, бідні й багаті, освічені та не дуже - всі вони вийшли на масовий протест розчарованих. "Найгіршим було те, що люди упродовж останніх років ставали дедалі аполітичнішими й байдужішими. Мовляв, політики роблять, що хочуть, а я не можу нічого змінити", - розповідає Міладін Гаджиєв, біолог із Софії. Він зізнається, що раніше теж не цікавився політикою. Але це вже позаду. "Суспільне пробудження, яке спостерігається на площі, є найбільшим досягненням протестного руху", - вважає чоловік.

Свавілля політиків

Терпець людей урвався після того, як на посаду голови служби безпеки країни було призначено 32-річного медіамагната Деляна Пеевського. Йому приписують незаконні махінації та зв'язки з мафією. Того ж вечора, 14 червня, в центрі Софії спонтанно почалися перші протести, які швидко переросли в масовий рух. Під цим тиском уряд відмінив своє рішення, але хвилю демонстрацій вже було не спинити.

Болгарія вважається однією з найкорумпованіших країн Євросоюзу. Це підтверджує й рейтинг міжнародної антикорупційної організації Transparency Internationa, в якому країна посідає не вельми почесне 75 місце. Це - найгірший показник з усіх країн ЄС. Щоправда, до України, яка посідає 144 позицію, ще далеко. Водночас, у Болгарії і у України чимало спільного. Після повалення комуністичного режиму 23 роки тому, у процесі переходу від планової до ринкової економіки утворилися угруповання, що складаються переважно з членів колишньої комуністичної номенклатури. Вони донині контролюють процеси прийняття рішень у державі, діючи в тіньовій зоні політики, економіки та юстиції.

Відомо про багато випадків корупції в політиці. Наприклад, кілька років тому увагу мас-медій привернув один із відкритих тендерів. "Ішлося про купівлю технічного устаткування для державних установ", - розповідає Тодор Ґалев, експерт із економіки болгарського Центру демократичних досліджень. "Вимоги до цієї техніки на 100 відсотків збігалися з пропозиціями однієї конкретної фірми. Організатори тендеру фактично дослівно скопіювали технічні описи обладнання з документів фірми", - каже фахівець. Це далеко не єдиний випадок у Болгарії, коли державні замовлення надавалися окремим компаніям без проведення чесних тендерів.

Скидається на те, що корупція в болгарській політиці та юстиції всюдисуща: у минулі роки ставало відомо про випадки, коли члени родин чиновників отримували перевагу під час розподілу держзамовлень. "Завдяки журналістським розслідуванням та зусиллям громадських організацій за минулі роки було викрито численні махінації. Але після оприлюднення інформації про них не було зроблено жодних конкретних правових кроків", - зауважує Ґалев.

Протестують не тому, що нема з чого жити

"У перші дні протестів політики намагалися нас заспокоїти, обіцяючи знизити плату за електрику й підвищити пенсії та зарплати. Вони не втямили, що ми вимагаємо не цього", - каже Міладін, який виходить на демонстрації щодня. Протести почалися в часи, коли болгарська економіка одужує. "Минулий рік був сприятливим для прямих закордонних інвестицій, уперше за три роки їх загальний обсяг зріс. Експорт теж добре розвивається попри фінансову кризу в Європі. Навіть на ринку праці були не такі значні скорочення робочих місць, як у часи кризи", - коментує Лачезар Богданов, представник громадської організації Industry Watch.

Банківський сектор стабільний, а дефіцит бюджету торік склав один відсоток від рівня ВВП. Обсяг державних боргів - один із найнижчих у Євросоюзі. Та попри всі ці оптимістичні цифри Болгарія залишається найбіднішою країною ЄС. Мінімальна зарплатня тут становить близько 200 євро. "Поки західноєвропейські країни прагнуть стабільного зростання, нам потрібне швидке... Ми мусимо ще багато чого наздогнати", - каже експерт із економіки Богданов.

Він не проводить паралелі між протестами у своїй країні та Іспанії, Греції чи Португалії. "Тамтешні політики роками обіцяли стабільні соціальні гарантії, зростання доходів та інші привілеї. Коли всім стало зрозуміло, що держави більше не можуть це фінансувати, спалахнули протести проти урядового диктату заощаджень", - каже Богданов. У Болгарії соціальні гарантії не зменшували навіть під час кризи. "Тому протести почалися не з економічних причин. Більшість демонстрантів мають роботу і не залежать від соціальних гарантій", - пояснює фахівець.

Громадянське суспільство дозріло

Але що ж буде далі? Демонстранти не мають наміру розходитися, а урядовці - подавати у відставку. Нервова напруга обох сторін зростає. Протестний рух не пропонує конкретної політичної альтернативи, але, схоже, люди прагнуть не цього. "Ми не наївні та знаємо, що ситуація не зміниться від сьогодні до завтра. Ми не можемо почистити лави політиків і сподіватися, що після цього вони зможуть працювати нормально", - каже Міладін. Але тепер болгарські політики - колишні та майбутні - точно знатимуть, що за ними пильно спостерігає оновлене, впевнене в собі громадянське суспільство, яке може захистити свої права.