У Чернігові на Болдиній горі, історичні пам'ятки якої входять до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", відновлять Новоантонієві печери та комплекс споруд ХVІІ-ХVІІІ ст.

Про це повідомив директор заповідника Юрій Соболь, передає УНІАН.

За його словами, учора між заповідником та благодійним фондом "Веда Веста" підписано договір про відновлення унікальних споруд.

Сторони погодили етапи з відтворення об'єктів історико-культурної спадщини. Це, зокрема, реставрація вхідної каплиці Новоантонієвих печер колишнього Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові; реконструкція пішохідного містка між Антонієвими та Новоантонієвими печерами; розчистка та укріплення печерних ходів; реконструкція сходинкового переходу між Новоантонієвими печерами та колишнім Троїцько-Іллінським монастирем.

Як уточнив Соболь, фінансуватимуться роботи за рахунок благодійного фонду. Про яку саме суму коштів наразі йдеться – невідомо, оскільки проектно-кошторисна документації тільки розробляється. Почати роботи планують навесні 2017 року.

У договорі передбачено, що після завершення робіт відтворені споруди передаються у державну власність з подальшим закріпленням на праві оперативного управління за Національним архітектурно-історичним заповідником "Чернігів стародавній" для створення музейного комплексу.

Ініціатори проекту переконані, що відновлені об'єкти на Болдиних горах привернуть увагу туристів з інших областей України та з-за кордону.

Підписано також договір підряду про виконання проектних робіт і здійснення авторського нагляду.

Новоантонієві печери (ХVІІ ст.) - комплекс, що складався з декількох підземних храмів та галерей з поховальними нішами. Він поєднувався з Іллінським храмом та Антонієвими печерами, що збереглися до нашого часу, критою галереєю.

Відновлення комплексу передбачено Генеральним планом розвитку Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Довідка

Антонієві печери Троїцького монастиря в Чернігові – пам'ятка підземної культової архітектури XI - XIX століть. Засновані вони у 1069 році як печерний християнський монастир князем Святославом Ярославичем і відомим церковним діячем давньоруської доби – прп. Антонієм Печерським, який також заснував у 1051 році Печерський Монастир Успіння Пресвятої Богородиці та Собор на честь Успіння Пресвятої Богородиці у 1078 році (Києво-Печерська Лавра).

Згідно з літописом, монастир спочатку мав назву Богородичний (монастир Божої Матері). Його інтенсивний розвиток тривав до 1239 року, коли Чернігів був зруйнований монголо-татарами. Це підтверджує споруджена на початку XII століття біля входу до печер мурована Іллінська церква. Потім прийшов період занепаду, який тривав до XVIІ століття.

Найбільш масштабна відбудова Іллінського монастиря розпочалася у 1649 році з ініціативи та фінансової підтримки чернігівського полковника Степана Подобайла. З перервами вона тривала до кінця XIX століття. Внаслідок цих реконструкцій Антонієві печери набули сучасного вигляду.

Нині Антонієві печери є комплексом підземних приміщень і переходів загальною довжиною близько 350 м, котрі розміщуються у товщі Болдиних гір (у межах сучасного міста). Глибина залягання печер коливається від 2 до 12 метрів відносно поверхні гори. З 1967 року пам`ятка включена до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.

До слова, фахівці Київського еколого-культурного планували "лікувати" 300-річний дуб, що росте над Антонієвими печерами на Болдиних горах.