Пенсії людям не виплачують з листопада 2011-го року.

Щодо квартир, то чорнобильцям роздали від них ключі ще у 2011-му, на 25-річчя Чорнобильської катастрофи. Людей мали заселити у будинок на вулиці Здолбунівській, 11в. Але він досі недобудований.

З 45 осіб 5 голодують. 2 з них - це інваліди, які пересуваються на візочках.

Однак їхні вимоги ігнорують. Міліція тільки стежить, чи голодувальники нишком не харчуються в кущах. З цією метою, кажуть страйкарі, правоохоронці ходять за ними з відеокамерами навіть до туалету.

Голодувальники з 26 червня просять чиновників надати їм "швидку" для цілодобового чергування. Але машину не надали.

Одного разу, коли голодувальнику стало погано, лікарі швидкої, яка прибула на місце, почали обшукувати кишені хворого. Чорнобильці підозрюють, що так медики шукали їжу, якою нібито харчуються голодувальники.

Коли ж цим "обшуком" протестувальники стали обурюватися, лікарі викликали міліцію зі скаргами, що вони не можуть надати медичну допомогу потерпілому.

За майже 3 тижні протестів чорнобильці мали розмову з міністром соцполітики Наталією Королевською, яка сказала, що їхні проблеми - це робота не її відомства.

Уповноважений Кабінету міністрів з прав інвалідів Олексій Журавко мав зустріч з цими чорнобильцями ще 23 травня. За їхніми словами, він пообіцяв розігнати акцію, яку тоді тільки планували.

А заступник Олександра Попова, Віктор Корж, за словами страйкарів, просто послав їх. Та ще й додав, що якщо чорнобильці хвилюються за долі своїх дітей, яких нічим годувати, то вони мали б спершу думати, чи варто їх народжувати.

Чорнобильці обіцяють стояти до останнього, адже переконані, що ця акція - останній шанс досягнути того, що їм гарантує закон.