Поки туристи заповнюють іспанські пляжі, самі іспанці заповнюють міські площі. У ході багатотисячних мітингів люди вимагають відставки прем'єра Маріано Рахоя, що заплямував себе і свою партію корупційним скандалом. Про незаконне фінансування Народної партії стало відомо не сьогодні, зазначив в інтерв'ю нашій Компанії професор Вищої школи економіки Максим Братерський. Однак кожен новий факт викликає чергову хвилю народного гніву.

Чи не пов'язані з кризою в Європі такі настрої?

Братерський: Я думаю, це пов'язано і з кризою, напевно. Тому що люди нервують, озлоблені, і гроші для всіх є болючим моментом. Крім того, напевно, з якоюсь певною наївністю іспанців. Ніяке політичне життя не обходиться в тій чи іншій мірі без корупції. Взагалі, чому вони здивувалися саме зараз? Незрозуміло. Тому що розслідування всіх тих корупційних справ з 2009-го року триває дуже повільно. І якісь нові епізоди додаються і додаються. Останні кілька днів просто стали відомі деякі нові факти.

- А чого хоче народ - покарання або зміни влади?

Братерський:Владу вони вже міняли і міняли багато разів. Зараз при владі в Іспанії - Маріано Рахой із Народної партії. Це, загалом, праві. А в кризу формально іспанців запроторили соціалісти. Тому я не думаю, що прихід соціалістів, заміна «шила на мило», щось змінить. Ні, мені здається, народ жадає помсти, так. Ось покарати всіх підряд, неважливо, яких політиків. За кризу, за складне життя, за труднощі. Просто жадають крові. Це привід.

- Наскільки глибокою є зараз криза в Іспанії?

Братерський: У них безробіття дуже високе. І найсумніше, що з цього не видно поки виходу. Якщо я правильно пам'ятаю, в Іспанії взагалі один з найвищих показників безробіття у Європі, він зашкалює за 20%, а серед молоді - до половини у деяких регіонах. Це, звичайно, дуже багато. І Іспанія не єдиний приклад тотального безробіття. Але в інших країнах, особливо північніших, все ж є впевненість і надія на те, що життя налагодиться: зараз от фінансові потоки відновляться, ринки відновляться, експорт зросте. І щось якось піде.

А ось іспанцям сподіватися немає на що, тому що останні 15 років вони будували нерухомість вздовж пляжу і продавали це іноземцям. І думали, що так все це і триватиме. Але попиту більше немає. І, мабуть, іноземці з грошима у такій кількості до Іспанії ніколи вже не повернуться. Бо гроші у іноземців теж були не свої, а позикові. Взагалі, це була така велика піраміда. Тож, що робити іспанцям тепер, не дуже зрозуміло. Звичайно, з голоду вони не помруть. У них є і туризм, і сільське господарство. Але якоїсь такої основи, якоїсь осі, навколо якої можна було б розвиватися, загалом дуже великий країні, не видно.

- Схожа ситуація зараз складається в Болгарії. Причому, теж у розпал туристичного сезону. Теж хвилювання, теж невдоволення владою. Чи не бояться вони втратити останнє джерело доходу? Що там, що тут?

Братерський:Маєте на увазі туристів?

- Так.

Братерський: Ні, на мій погляд, на туристів ці хвилі не поширюються. Я в Болгарії буваю регулярно. Що б там не відбувалося політично, туристів це жодним чином не зачіпає. Крім того, болгари - досить гарячі люди, але ні до яких ексцесів на моїй пам'яті там справа не доходила. Так, протестують, навіть уряд змінився. Але все це - в рамках.

- Зараз із чим пов'язані там протести?

Братерський: Почалося це все місяці три тому. А приводом стало чергове підвищення цін на електрику. Там історія довга. Частково - через бажання повністю відрізати себе від колишнього СРСР, забути це «кляте минуле». А частково через політику ЄС і політику Брюсселя болгари відмовилися від тієї моделі енергетики, яка у них була. І в їх енергобалансі утворилася велика діра. Їм довелося купувати енергію у сусідів. Як не дивно, в Австрії, в інших місцях. А вона виявилася дорожчою!

А Болгарія країна бідна. І підвищення рахунків за електрику народ відчув. Причому, причиною всього цього були чисто політичні питання. Тому що бажання забезпечити собі енергонезалежність від Росії з одного боку і з іншого боку - вимога Брюсселя інтегруватися в європейський ринок і призвели до того, що болгарському населенню не дуже-то все і потрібно. І це стало приводом. А були й інші образи. Соціальна політика, податкова політика; корупція в Болгарії, як і раніше висока. Ось все це поєдналося і виплеснулося.

- Чи можна на основі цих прикладів зробити якийсь висновок загальноєвропейський?

Братерський: Думаю, ні. Звичайно, спокусливо сказати, що ці два приклади показують, що Європа все глибше і глибше валиться у прірву. Проте, звичайно, ні. Не треба узагальнювати на порожньому місці. Болгарія - це одне. Іспанія - це інше. Причому, Болгарія, чесно кажучи - член Євросоюзу досить формальний. Вона навіть до Шенгену не входить. І в економічному плані для Євросоюзу вона мало що з себе представляє. Іспанія - набагато більш серйозна справа. Але - шукатимуть вихід. Не виключено, що побачимо ми якісь відставки. Але проблема ж не в тому, хто очолюватиме уряд в Іспанії. А проблема в тому, щоб вони нарешті придумали, як їм жити, нащо, чим заробляти на життя. Ось цього поки немає.