Уже від самої будівлі зі скла на південному заході естонської столиці віє успішністю. Велика бірюзова літера "S" на фасалді свідчить про місцезнаходження тут Skype - найуспішнішого естонського проекту минулого десятиліття. Тийт Паананен, керівник Skype у Таллінні, не потребує ні офісу, ні крісла боса - його робоче місце серед підлеглих. Паананен пояснює, чому саме Естонія стала ідеальним простором для розвитку телефонічного програмування: "У країні мають місце великий потенціал, ґрунтовна освіта та виняткова готовність використовувати технології", - каже Паананен і сповнений гордості додає: "Skype показав естонським підприємствам, що світ можна змінювати й звідси".

Чемпіон Європи економить

Утім, Естонія квітне не тільки в сегменті ІТ-індустрії. Ця балтійська країна є зразковим членом Євросоюзу й у інших галузях. Згідно з останніми даними Єврокомісії, серед країн-членів ЄС у 2012 році Естонія показала найменший рівень новоутвореної заборгованості у порівнянні до свого ВВП - лише 0,3 відсотка. За балтійською державою йдуть Швеція, Болгарія та Люксембург. Для порівняння: Іспанія накопичила у 2012 році нових боргів у розмірі 10,6 відсотка свого ВВП. Навіть оцінка загальних боргових обтяжень Естонії свідчить про її зразкові досягнення в економіці - державний борг Естонії становить 10,1 відсотка до ВВП і є найнижчим у ЄС.

У 2011 році за зразкову економічну поведінку Брюссель заохотив Таллін введенням євро. Залучення Естонії з 1,3 мільйонами населення до європейського валютного союзу в розпал кризи не стало несподіванкою для міністра економіки Юхана Партса: "Усі знають, що євро небездоганний. Ми долучилися до Єврозони головним чином для того, щоб викликати довіру в наших торгових партнерів. Для такої невеликої економіки, як наша, непросто надсилати чіткі сигнали". Естонці підтримують ці кроки уряду - більшість населення до цих пір виступає за євровалюту.

"П'ята країна Скандинавії"

Економічним зростанням до 13 відсотків наприкінці 1990-х та на початку 2000-х колишня радянська республіка дивувала експертів-економістів у всьому світі. Тоді Естонію називали "балтійським тигром". Професор Райнер Каттел, один з найвідоміших нині естонських політологів-економістів, вважає, що серед найвагоміших факторів успіху Естонії - її географічне розташування. "Ми розташовані поряд з Фінляндією та Швецією. Це не тільки потоки туристів, але й технології та інвестиції", - наголошує 39-річний аналітик. Основою економічного зростання Естонії, власне, й називають експорт у ці країни: 23 відсотки експорту припадає на Фінляндію, близько 15-ти - на Швецію.

Водночас Каттел пояснює, що це - "не справжній експорт", адже часто йдеться про фірми, які імпортують в Естонію сировину, обробляють її тут, а потім у майже готовому вигляді вивозять. "У цьому сенсі Естонія - це майже як частина Фінляндії чи Швеції", - наголошує експерт. Самі ж естонці бачать себе п'ятою країною Скандинавії і стверджують, що мовно та культурно тісно пов'язані із Фінляндією. У такий спосіб вони ще більше відмежовуються від Росії: не лише кордонами, а й культурно-історично.

Не в останню чергу саме завдяки підтримці скандинавських партнерів Естонія вистояла в часи кризи. Вражаючі показники економічного зростання, які спостерігалися на межі тисячоліть, залишилися в минулому - нині це лише близько одного відсотка. Каттел вважає, що в Естонії треба підвищувати рівень заробітної плати - навіть у тому випадку, якщо це зашкодить експорту. "Сектор експорту не може постійно зростати. Або ми залишаємося країною з дешевою робочою силою для Скандинавії, або заводимо двигун маленького внутрішнього ринку. Обидва фактори одночасно функціонувати не можуть", - наголошує Каттел.

Низькі зарплати та еміграція

За успішними показниками Естонії часто недобачають соціальні компоненти економічного зростання країни. Не всі мають вигоду від нього - понад 17 відсотків населення живе за межею прожиткового мінімуму. У групах ризику - понад 300 тисяч мешканців Естонії російського походження, з яких добра половина не має естонського паспорта, а тому й права брати участь у виборах. Каттел коментує: "Одній невеликій групі населення йдеться дуже добре, але інші - вештаються позаду".

Тому не дивно, що багато мешканців країни вирішують покинути Естонію. І географічне положення теж відіграє в цьому важливу роль. Більшість емігрує до Швеції та Фінляндії. Політики майже не цікавляться соціальними питаннями, критикує Райнер Каттел. На думку експерта, пропозиції щодо справедливої соціальної політики ігноруються і ховаються за лаштунками економічних показників: "Вони кажуть: дивіться, в Європі нас всі люблять, Анґела Меркель тішиться нами, тож, залиште нас у спокої". Наслідки такого підходу непередбачувані", - застерігає Каттел і додає, що дедалі більше людей втрачають ілюзії та відвертаються від політиків.

Утім, ті, хто йде на вибори, схоже, задоволені неоліберальною політикою уряду Андруса Ансипа. У 2011 році його повторно затвердили на наступні чотири роки. До кінця цього строку міністр економіки Партс не збирається відмовлятися від обраного курсу рестриктивної політики економії: "Інакше це ляже на плечі наступних поколінь, адже борги - це завжди ризик".