Два провідні політики Франції, які виступають за збереження і посилення антиросійських санкцій, оголосили про об'єднання своїх програм - і висунення єдиного кандидата в президенти.

Представник Партії Зелених Яннік Жадо і соціаліст Бенуа Амон підуть на вибори разом - при цьому претендувати на найвищу посаду буде тільки останній, зазначають міжнародні мас-медіа.

Угода, укладена ще 23 лютого, через три дні була схвалена виборцями екологів в ході електронного голосування. Відтепер Амон, який вважався середняком президентських перегонів, має шанси наздогнати лідерів.

Антиросійська спрямованість передвиборної кампанії Бенуа Амона -- продумана стратегія цього політика. Ще в ході первинних виборів серед лівих Амон зробив ставку на те, щоб відрізнятися від конкурентів жорстким тоном, узятим стосовно Кремля.

Президента Франції Франсуа Олланда, також соціаліста, кандидат в президенти вважає політиком, який потурає Росії. "Це ставлення благодушності щодо Володимира Путіна, я його не можу зрозуміти!

Мова йде про агресивний імперіалізм з боку росіян, відповідати на нього слід жорсткістю і вже точно не добродушністю", - заявив в ході первинних виборів соціаліст.

І хоча на праймеріз серед лівих друзів Росії не знайшлося, навіть на цьому тлі виступ Амона здивував Москву.

Союзник кандидата від Соцпартії, колишній кандидат в президенти "зелений" Яннік Жадо також не прихильник Кремля. Восени 2016- го еколог, який має депутатський мандат Європарламенту, закликав Франсуа Олланда скасувати візит Путіна до Парижа.

Точку зору критиків Кремля в Єлисейському палаці взяли до уваги, програму зустрічі скоротили, відтак від відвідин Франції відмовився сам президент Росії.

Жадо в ході кампанії називав Путіна "м'ясником сирійського міста Алеппо".

Недружнє ставлення до Москви добре вкладається в традиції Соціалістичної партії і зелених. Росія сприймається помірними лівими як країна ультраправого політичного вибору, що нагадує про можливу для самої Франції альтернативу -- перемогу на виборах "Національного фронту" Марін Ле Пен.

У політичному сімействі лівих тільки Комуністична партія і її кандидат Жан-Люк Меланшон зберігають (із застереженнями) приязне ставлення до Москви. Опитування громадської думки, проведені до того, як Жадо зняв свою кандидатуру на користь Амона, давали претендентові від соціалістів 15%.

Об'єднання зусиль зелених і рожевих потенційно здатне підняти цю цифру до 20%.

Прохідним бар'єром для потрапляння до другого туру, швидше за все, стане поріг в 25% голосів, адже приблизно стільки виборців налічується у центриста Еммануеля Макрона. Наздогнати Макрона Амону буде важко.

Кроком в цьому напрямку могла б стати консолідація мусульманських виборців навколо соціаліста. Протягом усієї кар'єри Амона прихильники ісламу становлять основу його електорату. У парламент Франції політик був обраний від невеликого міста Трапп, більшість жителів якого - мусульмани.

В ході недавнього скандалу з кав'ярнями Сен-Дені (власники-мусульмани не пускали в них жінок) Амон був чи не єдиним, хто виступив на стороні правовірних. Нестандартний вчинок обернувся надзвичайно вдалим електоральним ходом: голосами мусульман Амон домігся перемоги на первинних виборах соціалістів.

Цілком ймовірно, саме мусульманському виборцю адресовано і ключове положення економічної програми Амона --введення гарантованого щомісячного доходу.

Адже 6-8-мільйонне ісламське населення Франції здебільшого складається з безробітних. Можливість збільшити свої доходи без працевлаштування видається цій частини суспільства привабливою альтернативою.

Можна було б вважати, що голоси мусульман уже гарантовані Амону, якби в справу не втрутився... Макрон. Боротьбу за ісламського виборця він почав ще півтора роки тому, коли заявив, що Франція несе частину відповідальності за радикалізацію терористів, які вчинили напад на Париж 13 листопада 2015 року.

У цьому році Макрон продовжив боротьбу за мусульман, назвавши колонізацію Алжиру "злочином проти людства".