Права людини порушуються у всіх країнах колишнього СРСР, меншою мірою це відбувається в прибалтійських державах.

Про це заявив директор програми Amnesty International (AI) з Європи та Центральної Азії Джон Дальхізен на презентації доповіді AI з дотримання прав людини у світі за 2011 рік.

Доповідь Amnesty International є 292 сторінковим документом, присвяченим детальному огляду 50 держав світу, а також аналізу ситуації з правами людини в п'яти регіонах нашої планети, повідомляє РИА "Новости".

"Важко назвати одну країну з країн СНД, яка була б на позитивній шальці терезів з дотримання прав людини. Балтійські країни, хоч і не належать до країн СНД, можуть показати приклад позитивного ставлення до прав людини, але й там є групи населення, які незадоволені нинішньою ситуацією", - сказав він.

За словами Дальхізена, дуже важко назвати хоча б одну країну СНД, яка б не обдурила очікувань своїх громадян, які вони відчували 20 років тому.

"Якщо подивитися на всі ці країни, то ми побачимо сумну картину неповаги до права на свободу вираження, придушення всіх незгодних голосів і відсутність реальної представницької влади", - зазначив він.

Південний Кавказ

Як випливає з доповіді Amnesty International, в Азербайджані в 2011 році антиурядові мітинги фактично було оголошено поза законом, а спроби протесту з боку жменьки опозиціонерів викликали лише нову хвилю репресій і залякування.

"Мітинги проти корупції та за розширення громадянських прав і політичних свобод, заплановані на березень і квітень, влада безпідставно заборонила, а потім розігнала із застосуванням сили, незважаючи на мирний характер цих виступів. Критично налаштовані НПО та журналісти зіткнулися з прикрощами. П'ять правозахисних організацій закрито, а кілька журналістів повідомили, що відразу після протестів їх стали залякувати і всіляко гнобити", - йдеться в документі.

У Грузії правозахисники звернули увагу на застосування поліцією надмірної сили для розгону демонстрацій протягом 2011 року.

Крім того, йдеться в доповіді, грузинська влада також не вжила заходів з реституції власності, що обмежувало право на повернення етнічних абхазів і осетин, вимушених залишити Грузію в 1990-х роках.

Також за підсумками візиту до Грузії в червні Робоча група ООН з довільних затримань порушила низку питань, що викликають стурбованість у зв'язку з функціонуванням судової системи в Грузії, зокрема про роль прокурорів, вкрай низьку кількість виправдувальних вироків, а також про надмірне застосування такого запобіжного заходу, як утримання під вартою.

У Вірменії, на думку авторів доповіді, намітилися деякі зрушення в питанні дотримання свободи зібрань, було скасовано заборону на проведення громадських заходів на площі Свободи в Єревані. Крім того, закон "Про свободу зборів" ухвалено в більш досконалій редакції. Однак, зазначається в документі, правозастосовна практика, пов'язана з правом на свободу мирних зборів, залишалася предметом заклопотаності. Зберігалася стурбованість у зв'язку із застосуванням у Вірменії тортур та інших видів жорстокого поводження.

Бєларусь

На думку співробітників Міжнародної амністії, протягом 2011 року обмеження, що накладаються на свободу слова, об'єднань і зборів в Бєларусі, ще більше посилилися.

"Влада і далі страчувала людей. В'язні совісті залишалися під вартою і зазнавали тортур та інших видів жорстокого поводження. Право на справедливий суд було обмежено", - йдеться в доповіді.

Крім того, у Бєларусі в 2011 році заборонили або розігнали всі демонстрації, що прокотилися країною після імовірних підтасовувань на виборах, що відбулися за рік до цього. Сотні пікетників заарештували і оштрафували, а щодо свободи зібрань ухвалено ще більш драконівські заходи. Крім того, нападок зазнали критично налаштовані правозахисні НПО.

Україна

На погляд правозахисників, в Україні у 2011 році зберігалася атмосфера безкарності міліцейського свавілля.

"Цьому сприяли структурні вади правоохоронних органів; корупція, порушення, допущені при розслідуванні злочинів, скоєних співробітниками міліції, або повна відмова від розгляду (навіть у випадках, коли були неспростовні докази, зокрема медичні докази); утиски і залякування скаржників, а також той факт, що кримінальні справи порушувалися лише проти нижніх чинів. Величезна кількість скарг на дії міліції відхилялася ще на рівні першої інстанції", - зазначається в документі.

Судова реформа в Україні, наголошується в доповіді, не привела до зростання незалежності суддів. Використовуючи систему кримінального правосуддя в політичних цілях, влада тим самим зневажала принцип верховенства права.

Крім того, постійно надходили повідомлення про катування та інші види жорстокого поводження під вартою в міліції. Європейський суд з прав людини виніс рішення за дев'ятьма позовами, поданими проти України.

Молдова

За даними правозахисників, у 2011 році все ще надходили повідомлення про те, що умови утримання у в'язницях Молдови "були рівносильні нелюдському і такому, що принижує гідність, поводженню, тортури і жорстокість залишалися безкарними, а в судах тривали несправедливі процеси".

Релігійні та інші меншини зазнавали дискримінації за відсутності законів, націлених на її запобігання.

Зокрема, йдеться в документі, в лютому в парламенті було представлено проект закону проти дискримінації, однак за станом на кінець року його не затвердили.

Положення закону про заборону дискримінації на ґрунті сексуальної орієнтації, як і раніше, викликало заперечення. Закон не передбачав чітких механізмів оскарження і достатніх санкцій.

Середня Азія

Як наголошується в доповіді, республіки Туркменістан і Узбекистан в 2011 році, як і раніше, жорстко обмежували права на свободу слова та об'єднань.

"Справжнім опозиційним політичним партіям відмовляли в реєстрації, а активісти майже не могли діяти відкрито. За критично налаштованими журналістами та правозахисними велося стеження, що стало звичним, а їм загрожували побиття, затримання та несправедливий суд. У Таджикистані, Казахстані та Киргизстані зафіксовані нові несправедливі судові процеси і випадки утисків критиків уряду і тих, хто викривав зловживання з боку посадових осіб", - мовиться в документі.

Зокрема, за даними правозахисників, з Казахстану все ще надходили численні повідомлення про тортури та інші види жорстокого поводження з боку співробітників силових структур, незважаючи на твердження влади про те, що для розв'язання цієї проблеми вжито заходів.

"Правоохоронні органи Казахстану перевищили допустиму силу при розгоні масових акцій протесту під час страйку нафтовиків. Десятки маніфестантів, їхніх прихильників, профспілкових працівників та опозиційних активістів було затримано. Не менш як 16 людей було вбито в грудні у ході сутичок між демонстрантами і поліцією. Влада примусово повертала прохачів притулку та біженців до Китаю та Узбекистану, незважаючи на протести міжнародного співтовариства і втручання ООН", - йдеться в документі.

За даними авторів доповіді, в Узбекистані в 2011 році "в'язні совісті" продовжували відбувати тривалі тюремні терміни в умовах, рівносильних жорстокому, нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню.

"Незважаючи на ухвалення законів, націлених на поліпшення поводження із затриманими, все ще надходили повідомлення про десятки випадків катувань і жорстокого поводження із затриманими й ув'язненими", - наголошують правозахисники.

При цьому, як зазначив на прес-конференції Джон Дальхізен, деякі країни НАТО "пристосувалися до узбецького режиму, незважаючи на кричущі порушення прав людини, і роблять вони це для того, щоб зберегти відкритим північний маршрут постачання військ в Афганістані".

Балтія

З прибалтійських країн окремої згадки в доповіді удостоїлася лише Литва.

Одним з порушень в сфері прав людини, на думку Міжнародної амністії, стала поява в Литві законодавчих ініціатив, що дискримінують людей на підставі їхньої статевої належності і сексуальної орієнтації.

Крім того, вказується в доповіді, посилаючись на формальні причини і державну таємницю, Литва в січні різко припинила розслідування, яке велося щодо двох секретних в'язниць, створених на литовській території Центральним розвідувальним управлінням США.

"У жовтні уряд відмовився відновити слідство, незважаючи на те, що у вересні НПО представили владі нові переконливі докази того, що затриманих могли перекидати з Марокко в Литву літаком", - наголошується в доповіді.

У доповіді Amnesty International за 2011 рік відсутня згадка ситуації з правами людини в Латвії та Естонії у зв'язку з масовим безгромадянством у цих державах. Крім того, не зафіксовано в документі випадків мовної дискримінації російськомовної меншини в балтійських країнах.