18 травня британське телебачення покаже документальний фільм "Світ, про який не повідомляють: підлітки, що живуть в підземеллях" (Unreported World: The Teenagers Who Live Underground). Його автор, британський журналіст і письменник Марсель Теру, розповідає на сторінках The Guardian про свої зустрічі з київськими безпритульними. 17-річний Сергій привів його до свого "дому" - технічний підвал житлового будинку. Темрява, брудні матраци, їжа зі смітника, підлога, усипана порожніми тюбиками від клею, пояснює автор.

В Україні таких, як Сергій, називають "соціальними сиротами": батьки живі, але не в змозі подбати про дитину. За даними автора, ніхто не знає, скільки в Україні безпритульників - ймовірно, десятки тисяч. Цифра ЮНІСЕФ - близько 100 тисяч, але в це число включено і дітей, які все ж мають дах над головою.

Микола Кулеба, керівник служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації, сказав в інтерв'ю автору, що на вулицях Києва живуть не більш як 10-15 дітей і підлітків молодших 18 років: "Інакше я б про це знав". Теру у відповідь перерахував не менш як 11 неповнолітніх безпритульних, з якими встиг познайомитися за два тижні. "Можливо, вони вам збрехали - сказали, що вони неповнолітні, щоб викликати жалість", - заперечив Кулеба.

Медики кажуть, що серед обстежуваних безпритульних часто трапляються венеричні хвороби, а майже в 10% випадків - ВІЛ. 17-річна Оксана каже, що заразилася, коли жила на вулиці і її зґвалтували. Чи отримає вона доступ до антиретровірусних препаратів? - запитує автор. І зазначає: "На практиці треба давати хабарі або "робити пожертвування", коли звертаєшся до лікаря, а також оплачувати ліки для себе". До того ж в Україні зберігається радянська паспортна система. Теоретично штамп про реєстрацію не має впливати на працевлаштування або доступ до медичних послуг, але насправді "bez bumazhki ty bukashka", цитує автор радянську приказку.

Україна витрачає колосальні гроші на підготовку до Євро-2012: наприклад, реконструкція Олімпійського стадіону в Києві коштувала 700 млн доларів. Леонід Крисов, директор одного з центрів, які допомагають безпритульним, поскаржився, що не зміг дістати квитки на матчі. "Але діти сказали, щоб я не хвилювався - вони знають теплотрасу, по якій можна пробратися на стадіон", - додає він.