15:19 Торгують вином за 300–3500 гривень у Києво-Печерській лаврі. Ще й без акцизних марок | |
Інші останні Релігійні новини
Коли ми приходимо у храм, то, природно, хочемо зробити якусь пожертву. Кладемо до церковної скарбнички хто 5, хто 10, а хто й 200 чи 500 гривень. Хто скільки може. Звiсно, держава ці гроші не оподатковує. Це було б, по-перше, аморально, а по-друге – юридично неправильно: людина добровільно жертвує iз заробленої суми грошей, уже сплативши податки. Коли у храмі вам продають свічечку – це теж не оподатковується. Мабуть, церква закупила її за ваші ж пожертви або ці свічечки приніс якийсь добрий меценат. Але якщо при храмі є підприємство з виробництва свічок, воно пiдлягає оподаткуванню. Такий закон. Утiм iснують усілякі маневри, щоб закон обійти. Наприклад, іноді свічкову майстерню влаштовують просто посеред храму і кажуть, що це "обрядове дійство". Всі розуміють, як є насправді. Але ж то церква, якось недобре зчиняти тут конфліктні "розбірки". А днями у суспільстві розгорівся справжній скандал. Миряни помітили у церковній крамничці дороге вино. Дуже дороге. І постало питання: хто ж його виготовляє? Невже монахи мають власні виноградники? Хтось із допитливих журналістів з'ясував, що намісник Києво-Печерської лаври отець Павло випросив у меценатів на благодійність 1200 пляшок італійського вина "Toscana Rosso". Мовляв, напій пiде на подарунки з нагоди 30-річчя відродження чернечого життя в Лаврі. Але його виставили у церковній крамниці на продаж. За ціною у 5 – 6 разів вищою, ніж у супермаркеті. Ще пригадую випадок, як одне релігійне братство завозило гуманітарну допомогу – "сумки для прочан". Гарні були сумки. Переважно від "Гуччі", "Луї Віттон". Навряд чи вони дістались паломникам. I що про це каже закон? Будь-яка релігійна організація, з правового погляду, є неприбутковою. І за недотримання визначеного статусу передбачене покарання, навіть може бути порушене питання про його позбавлення. У США та країнах Європи так і карають порушників. І якби наші податкові, фіскальні органи принципово ставилися до таких порушень, то важко уявити, скільки б релігійних організацій позбулись свого статусу. Днями у Верховній Раді вiдбудеться голосування за законопроект №6696, згiдно з яким релігійні організації звільняються від перереєстрації як неприбуткові організації. Тому що релігійнi організації – це громади здебiльшого аж нiяк небагаті, якщо не брати до уваги кафедральних соборів у великих містах. І хто знає, чи не стане у нас ще більше таємних комерсантів "зі святими намірами"? Але рiч не тільки у букві закону. Контролювати гроші Церкви, учити її служителів норм моралі якось, погодьтеся, неприємно. Люди приходять у храм з вірою. Втомлені й розчаровані різними життєвими обставинами, вони хочуть бачити бодай у ньому щось хороше. Чисте. світле. Справжнє. І коли людина усвідомлює, що й тут її обманюють, прагнуть нажитися – куди їй iще йти? Де шукати віри та підтримки? У чиї двері стукати в моменти душевного болю? Для багатьох вірян така ситуацiя дуже не однозначна. Так, можна й обійти закон, і заробити трохи грошей на вірянах. Але як потім дивитись в очі тим людям? Як відновити свій авторитет? Чи замислюються про це окремі наші церковники? Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ, голова Комітету з питань культури і духовності у ВР, президент Української асоціації релігійної свободи.
Повідомляють Новини європейської України | |
|
Всього коментарів: 0 | |