Плавуча бурова платформа "Петро Годованець", яка, за твердженням влади, допоможе нашій державі збільшити видобуток власного "блакитного палива" і зменшити залежність від дорогого російського газу, "спіткнулася" за крок від України, пише "Україна молода".

У турецькому порті Гіресун поблизу Трабзона наприкінці квітня завершилися випробування технологічного обладнання й підготовка до відправки "Петра Годованця" в українські територіальні води. Аж раптом на шляху бурової несподівано постала нова перешкода - завадити її переходу до України спробувала Росія.

До обіцяного видобутку 3 млрд кубів "шельфового" газу іще довго - спочатку треба доставити до місця призначення бодай першу платформу (другу планують привезти наступного року).

Минулого тижня міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко обіцяв, що "Петро Годованець" увійде в територіальні води України вже 1 травня й одразу вирушить на Одеське родовище. Проте шлях бурової установки з Туреччини виявився значно проблемнішим, ніж планувалося.

До турецького Гіресуна з верфі-виробника Keppel у Сінгапурі платформу доставили в розібраному вигляді - інакше її довгі стояки не пройшли б під мостами через протоки Босфор і Дарданелли. В Україні технічних можливостей змонтувати таку вишку немає, тож довелося обрати порт, розташований якомога ближче до наших кордонів і оснащений усім необхідним для відповідних монтажних робіт. У бухті Гіресуна три сотні фахівців могли працювати над монтажем бурової цілу зиму.

Тестування бурової після відновлення в Туреччині успішно завершилися наприкінці квітня. Після цього вишку показали українським журналістам і запевнили, що ось-ось вона вийде в море. Та не так сталося, як гадалося.

Після завершення монтажу платформу залишалося відбуксирувати в Україну. Оскільки виводити такий вантаж у відкрите море доволі ризиковано, було обрано шлях понад берегом - через територіальні води Грузії (поруч з кордоном якої розташований Трабзон), та Росії. Проте, за даними джерел "УМ" на борту "Петра Годованця", на російському відтинку маршруту установка "сіла на мілину" - виникли проблеми з дозволом на перетин морських кордонів РФ.

"Однією з причин затримки могло стати недотримання якихсь норм морського законодавства, згідно з якими для проходження таких нестандартних плавучих засобів висуваються додаткові вимоги, - пояснив президент Київського міжнародного енергетичного клубу "Q–club" Олександр Тодійчук.

За його словами, якщо ж українська сторона зробила відповідну заявку на проходження бурової, залишаються "недружні" версії затримки надання дозволу на перетин територіальних вод Росії. У такому разі ситуація набуває економічного й політичного забарвлення та містить момент силового впливу з боку росіян. Адже отримавши у власність такі вишки, Україна активізується на ринку видобування вуглеводнів і стане постійним конкурентоспроможним учасником у цій сфері. Росія ж старається монополізувати цей ринок, і конкурент на ньому їй зовсім не потрібен.

Згоден із Тодійчуком і енергетичний експерт Валентин Землянський. Він зазначив, що для України наявність такої платформи - це реальна альтернатива збільшення видобутку власного газу. І, як наслідок, зменшення потреби в його закупівлі.

"Росія прагне упередити будь–які спроби створити альтернативу її монопольному становищу на українському газовому ринку - варто лише пригадати, як Москву обурили навіть натяки про наміри ухвалення протоколу з Азербайджаном. Тож Кремль обов’язково чинитиме спротив - явний чи прихований" - підсумував експерт.

"Коментувати щось важко. Однак Росія у будь-якому випадку немає на це ніякого права. Жодна країна не може заборонити кораблям проходити через їхню економічну зону. Тому ситуація є вкрай неправомірною", - зазначив експерт Володимир Саприкін.

Аби припинити затяжне очікування дозволу росіян, керівництво "Чорноморнафтогазу" вирішило відмовитися від російського маршруту. "Петро Годованець" вирушить із Трабзона не на схід, а на захід - до порту Синоп, звідки перетне Чорне море "навпростець" до кримських берегів.

Нагадаємо, ДАК "Чорноморнафтогаз" у березні 2011 року придбав на тендері морську бурову установку на 150 мільйонів доларів дорожче, ніж вона коштує на закордонних ринках.

Подібні установки фірми Seadrill, дилера сінгапурської корпорації Keppel, коштують 248 мільйонів доларів, у той час як "Чорноморнафтогаз" придбав її на відкритому тендері за 400 мільйонів.

Пізніше офіційні особи "Нафтогазу України" стверджували, що решта суми (різниця в ціні 150 млн дол) буде витрачена на додаткові товари і послуги.

У липні 2011 року "Дзеркало тижня" та журналісти Юрій Ніколов та Олексій Шалайський подали позов до Печерського суду Києва на міністра енергетики та вугільної промисловості за його твердження про те, що розслідування газети, опубліковане під назвою "Вишка для Бойка", є "заказухою".

Згодом, британська фіктивна компанія Highway Investment Processing LLP, яка продала за завищеною ціною бурову вежу "Нафтогазу", почала процес ліквідації.