У кулуарах Ради зараз щосили обговорюють фінальну акцію опозиції "Вставай, Україно!". Опозиціонери збираються 18 травня об 11.00 на Європейській площі, звідки збираються пройти маршем до Софійської площі. Чіткого сценарію поки що немає, але, звісно, заплановані виступи Олега Тягнибока, Віталія Кличка і Арсенія Яценюка.

Офіційно опозиція говорить про цю акцію "мовою плакатів": мовляв, кличемо мільйони на повстання. А в "Свободі" навіть заявили цифру в 50 тисяч людей, яку сподіваються зібрати. В УДАРі також напрочуд оптимістичні.

"З одного боку, ворожити на кавовій гущі - не моя справа, - сказав "ударівець" Павло Розенко. - Але, враховуючи активність у регіонах під час нашої акції і те, що там люди приходили не за гроші, я думаю - це буде наймасштабніша наша акція. Незадоволення нинішньою владою об'єднує країну. Думаю, жодні провокації проти майбутніх учасників акції не зупинять людей, і ми зможемо зібрати не менш як 70-80 тисяч людей".

Інші опозиціонери в цю цифру не вірять.

"Ми очікуємо близько 20 тисяч осіб, ну, 15 тисяч буде точно. Приїдуть люди з регіонів, і, якщо дивитися на кількість людей, яких ми збирали там - цифра цілком реальна. Тисяч 18, думаю, зберемо точно. Правда, правоохоронні органи, звичайно, назвуть цифру утричі меншу, - каже депутат від "Батьківщини" Юрій Стець. - Що стосується основного меседжу цієї акції, самим правильним було б оголошення єдиного кандидата на вибори президента, або хоча б обіцянку, що він буде єдиним. Також було б правильно оголосити єдиного кандидата на вибори мера Києва і вивести його на сцену. Вважаю, один з цих гасел прозвучить. Є завдання сформулювати правильний логічний меседж для людей".

Неофіційно підтверджують, що 20 тисяч - це мінімум: "Його потрібно зібрати кров з носу. Зараз всі максимально мобілізовані. Є ідея, щоб депутати самі роздавали листівки біля метро".

Втім, серед опозиціонерів ходять і інші розмови: "Це буде п...ц. Немає ні програми, ні дій. Тільки одна людина може зібрати повстання - але Юлія Тимошенко у в'язниці. А нинішні лідери викликають скептицизм".

Складність організації акції у опозиції не тільки в тому, що субота потрапляє на робочий день, а й у тому, що на цю ж дату Партія регіонів запланувала Антифашистський марш. У провладній фракції про фінальний марш Яценюка, Тягнибока і Кличка відгукуються не без частки цинізму.

"У них зараз головна суперечка - хто фінансуватиме акцію, - сказав заступник голови фракції ПР Михайло Чечетов. - Не буде 20 тисяч. Зберуть 2-3 тисячі людей, до них же тільки за гроші люди приходять. У них немає мети. Яценюку треба себе показати, а Тягнибок і Кличко у них на підтанцьовці. Але опозиції треба думати, як красиво вийти з цієї ситуації, вони ж не можуть вже відмовитися від фінальної акції. Хоча виглядають, м'яко кажучи, блідо. До нас на антифашистський марш з'їдеться разів у 10 більше людей, тому що люди приїдуть самі, щоб висловити свою позицію".

"Сподіваюся, що не буде сутичок і бійок - ми заявляли мирну акцію", - зазначає депутат від "Батьківщини" Леся Оробець.

"Бійки будуть тільки, якщо опозиції поставлять завдання їх спровокувати", - запевняє Чечетов.

Політологи до запланованої акції ставляться скептично.

"20 тисяч? Це нереально. Вони завжди оголошують 5 тисяч, а збирають 2 тисячі. Може, зберуть кілька тисяч. Навіть якщо влада скаже, що було 5 тисяч, опозиція буде звинувачувати їх у наклепі. Реальна кількість тут не грає ролі, - вважає Кость Бондаренко. - Це просто фінальний мітинг акції "Вставай, Україно!". На літо, думаю, опозиція заспокоїться, а восени оголосить якусь акцію "Лягай, Україно!" Я думаю, що єдина мета цієї акції - легітимізація Арсенія Яценюка як лідера опозиції. Треба було показати, що не Юля лідер, а він. А Кличко і Тягнибок підіграли йому. З цієї точки зору Яценюку вдалося домогтися своєї мети. Всі знають, що Юлія Тимошенко вже нічого не вирішує, залишаючись символом, який дістають, коли зручно. Так що з цього погляду йому вдалося виконати своє завдання".

"Озвучувалася цифра і в 50 тисяч, але це нереально, бо з'явилося завдання мінімум - зібрати 20 тисяч, - зазначає Володимир Фесенко. - Але і в цю цифру я не вірю. Дай Бог, щоб зібрали 15-17 тисяч. Теоретично можна вийти і на планку в 20 тисяч за рахунок підвозу людей з регіонів. Активна кампанія із закликом прийти теж може дати ефект. Але опозиція звикла вирішувати проблему масовості акцій так: вони дають завдання активістам, збирають людей з регіонів, плюс - приводять за гроші. Але якщо вони використовують третій шлях, це дискредитує саму акцію. Але йти в народ і роздавати листівки мало - потрібно спілкуватися з людьми, роз'яснювати. Критичне і скептичне ставлення до опозиції - один з глобальних чинників, які заважають їм зібрати людей. Є багато опозиційно настроєних молодих людей, які готові вийти на вулиці, якщо їхні права порушені. Але немає довіри до опозиції. Потрібні

конкретні цілі. Це може мобілізувати людей, створити для них мотивацію. А піти подивитися на Яценюка і Кличка? Людям вистачає політичних шоу - той-таки Шустер їм може подобатися більше, тому що там є режисура і конфлікт".

"Я припускаю 20-30 тисяч осіб. Але ми всі розуміємо, що це "відбування номеру". Вони вже самі пошкодували, що все це затіяли, але їм потрібно завершити кампанію, - каже в той же час Михайло Погребинський. - Я ось питав у опозиціонерів: яке у вас головне гасло? Вони кажуть: "Показати, що ми зібралися проти влади, і "Януковича - геть!". Я питаю: "А що далі? Ви збираєтеся революцію влаштовувати, силовим шляхом його знімати?" Вони: "Ні". Я думаю, що це ще й вистава для європейських і американських спонсорів, щоб показати, що опозицію і далі треба спонсорувати, що вона разом", пише Олександра Захарова в статті "Марш опозиції: 20 тисяч у компанії антифашистів" в газеті "Сегодня".

Для міліції завтрашній день стане кошмарною інтерактивною версією загадки "Вовк, коза і капуста". Центр Києва окупують аж п'ять акцій. Дві з них політичні: фінал опозиційного протесту "Вставай, Україно!" і антифашистський мітинг, який влаштовує Партія регіонів. Крім того, на Хрещатику будуть відзначати День Європи, а площу по сусідству з опозицією віддадуть прихильникам легалізації легких наркотиків. Ходу геїв і лесбіянок, якої хіба що бракує для абсурдного комплекту, попросили перенести на кінець травня. Як розводити активну громадськість по різних вулицях, незрозуміло.

Лідери опозиційної ходи натякнули, що можуть змінити маршрут - замість Софійської площі, де звичайно проходять опозиційні мітинги, раптом рушать на Адміністрацію президента і Верховну Раду. Якщо це не пуста погроза, вони зустрінуться з "антифашистами" - і сутички не уникнути.

"Будемо діяти в рамках закону. Ніщо не забороняє киянам ходити вулицями свого міста. Крім того, ми можемо пікетувати органи влади. Це невід'ємне право кожної людини, - сказали співрозмовники в "Свободі". - Але у нас установка: на рожен не ліземо, але в образу своїх не даємо".

Мирити мітинги взялися київська влада. Вчора вдень відзвітували: начебто все гаразд - політики погодилися не наступати один одному на п'яти. Але це лише ілюзія спокою - "баламути" з опозиційних партій вже почали розпускати чутки про приїзд до Києва спецназу з Внутрішніх військ для підтримки порядку на вулицях, пише "Комсомольская правда в Украине".

День, безумовно, буде спекотним. Крім зазначених вище акцій, заявки подали ще 10 політичних сил. А це вже говорить про своєрідну тенденцію: українцям просто нема де й нема коли висловлюватися. Краще штовхатися ліктями на центральній площі, ніж домовлятися про час виступу з опонентами. Чи не простіше було надати українським політикам, громадським діячам, філософам можливість висловлюватися в одному конкретному місці - своєрідному Гайд-парку, як у центрі Лондона? Буде де попрактикуватися в ораторському мистецтві початківцям лідерів, "стравити пар" гарячим головам, пропонує та ж таки газета.

Зазначимо, Гайд-парк - так умовно називають спеціально встановлені місця в місті, де люди можуть вільно висловлюватися з тієї чи іншої тематики, тобто можуть проводити мітинги. Назва пішла від однойменного британського королівського парку, в якому вперше було відведено спеціальний куточок для ораторів і мітингувальників. У багатьох іноземних містах мітинги заведено проводити саме у таких гайд-парках. Припустімо, в Москві - це парк Горького і "Сокольники", в Санкт-Петербурзі - Марсове поле тощо.

ЗМІ запитали відомих політиків, чи потрібен нам свій парк для обміну думками.

Ганна Герман, депутат Верховної Ради: "В України не так багато коштів, щоб влаштовувати такі майданчики. У нас море майданів, площ, скверів, туди можна ходити і дискутувати, скільки душі завгодно. А витрачати громадські гроші на такі дурниці недоцільно".

Юрій Стець, депутат Верховної Ради: "У нас такий парк буде спілкуванням сліпого з глухим. Акції, подібні до нашої, покликані допомогти народу достукатися до влади - а якщо винести їх за околицю - у глухий ліс - влада тільки скаже "спасибі велике", і ніхто їй вже не буде заважати. А в Англії зовсім інша культура протестів... "

Тарас Чорновіл, політик: "Наші політики просто не захочуть обмежувати себе рамками Гайд-парку, навіть якщо він буде розміщений де-небудь у центральній частині столиці. Будуть виводити людей на потужні акції, за рамки дискусійного майданчика. Тому в наших умовах це ідеальний майданчик для "молодих політиків", які будуть розкручуватися, відпрацьовувати свою майстерність", пише Тарас Козуб в статті "Акції протесту: у центрі столиці стає тісно" в газеті "Комсомольская правда в Украине".