Сьогодні, 6 січня, Україна і весь православний світ, який живе за Юліанським календарем, відзначають Святвечір, або Багату кутю.

Цього дня завершується Пилипівський, або Різдвяний піст.

На столі має бути 12 пісних страв, на честь 12 апостолів. Обов'язковими на передріздвяній вечері має бути кутя та узвар. Дотримуються посту аж ніяк не всі українці, але накривати на стіл 12 пісних страв на Святвечір вже стало традицією для всієї України.

А з першою зіркою вже можна колядувати. За біблійним переказом, саме вона вказала волхвам місце народження Ісуса.

Обряд колядування має ще дохристиянське коріння, коли наші пращури вшановували Сонце святом Коляди. Коли приходять колядники, важливо першим до хати впустити хлопця. Згідно зі звичаєм, він принесе в домівку мир та добробут.

Увечері в храмах почнуться урочисті богослужіння, що нагадують про велику подію, з якої почався відлік нової ери.

Існує на Святвечір і погодне повір’я: якщо на багату кутю іній або сніг – то літо буде дощовим.

Довідка

Святий вечір - свято домашнє. У цей день за одним столом збираються всі члени родини. Причому спізнюватися до трапези не заведено.

Готуючись до торжества, наші предки наводили лад у хаті й на подвір'ї. Трудилися завжди дружно, всією сім'єю. Перед Різдвом сім'я їздила на ярмарок по покупки. За старих часів існував звичай напередодні Різдва викидати всі надбиті або тріснуті миски, глечики й горщики, а натомість виставляти на полиці нове начиння. Крім того, на ярмарку купували подарунки й солодкі ласощі для дітвори.

У парубків і дівчат теж було багато турбот. Молоді люди не тільки допомагали батькам по господарству, а й готувалися до колядування: вчили нові пісні, шили для вистав костюми і майстрували зірку на жердині. Молоді та дітворі належало потрудитися, щоб прикрасити оселю. Вони вирізали з паперу витинанки, а також плели з соломи своєрідну конструкцію - павука.

У Святий вечір на стіл подавали 12 пісних страв. Головною стравою Святого вечора була кутя - пшенична каша з медом, маком та горіхами. За віруваннями, всі інгредієнти в куті мають символічне значення. Ну, а в цілому кутя - символ порятунку, який Христос приніс своїм народженням у Вифлеємі. Тому протягом усіх свят аж до Водохреща (19 січня) ця страва посідала на столі почесне місце. Її навіть ставили в невеликій мисочці біля образів. На Святий вечір також випікали спеціальний хліб - книш. Книш замішували з кращого борошна на принесеній до світанку воді, зверху на буханець викладали маленький хлібець, який називали душею.

Напередодні Різдва віряни весь день нічого не їли, дотримувалися суворого посту. Годували тільки маленьких дітей. Нарешті, коли сонце сідало і дітвора помічала на небі першу зірку, господар урочисто заносив до хати Святки. Батько брав за руку старшого сина і йшов з ним до стодоли, несучи святу воду. Там вже стояв приготовлений дідух (сніп пшениці, жита або вівса, що символізував родючість і достаток) і 12 в'язочок запашного сіна. Все це кропили водою і промовляли молитву: "Милостивий Боже, і ти, Святе Різдво! У минулому році дали врожай, дали добро та здоров`я. Подайте ще краще і в цьому році!" Потім брали дідух і сіно та несли до хати, де господиня зустрічала їх із книшем та запаленою свічкою. Усі разом встановлювали дідуха на покутті під образами.

Спати в ніч перед Різдвом не випадало, особливо господарям. Бажаючи подрімати, вони могли прилягти біля печі в одязі, щоб міцно не заснути. Батьки відпочивали, а діти починали колядувати, адже перші слова про народження Христа повинні прозвучати у своїй хаті. Заспівавши у себе, вирушали до кумів і родичів. За старих часів вірили: що більше колядників загляне до хати у Святий вечір і на Різдво, то щасливіше і багатше буде сім'я в наступному році.

Різдвяним ранком сім'я врочисто вирушала до церкви на літургію. З цього дня (7 січня) і до Водохреща (19 січня) заведено було вітати один одного словами: "Христос народився!" - і відповідати: "Славiмо його!".