9 лютого 2013 року пройшла акція пам’яті холодноярських отаманів, які загинули під час повстання у Лук’янівській в’язниці у Києві. Учасники акції пройшли символічним маршем до стін Лук’янівського СІЗО, де 1923 року утримували холодноярських воїнів.

Ось як про цю акцію розповідає відомий український письменник, автор роману "Чорний ворон", присвяченого тим героїчним для українського народу подіям, уродженець Черкащини Василь Шкляр: "І прийшло нас до Лук’янівської в’язниці (до "діда Лук’яна") близько двох сотень чоловік – подякуємо чемним міліціянтам та "наглядачам" за те, що вони теж творили масовку.

Ліпив густий мокрий сніг. Вшанування холодноярських отаманів та їхніх побратимів, що підняли повстання за тюремними мурами, фактично взяла на себе київська Свобода. Хочеться віддати честь цим хлопцям за гаряче відчуття–розуміння спадкоємної солідарності.

Не всі опозиційні сили витримали випробування Холодним Яром. Та зараз мова не про них. Подякуємо лідерові гурту "Тінь сонця" Сергію Василюку, котрий модерував акцію словом, а піснею тримав її високу температуру.

Респект Андрію Іллєнку, Юркові Левченку, козакам їхнього полку, чиї щирі слова не потребують регламенту. На моє прохання прибула знімальна група новин 5 каналу, але сюжету не показали.

Може, об’єктив камери заліпило снігом? Натомість продемонстрували картинку про байкера, котрий під час вінчання в Ужгороді "наряділся под бацьку Махно", а його п’яненькі "друззя" на тлі сулій із самогоном "прєдвкушалі, как оні намажут хлєб смальцем".

А завтра мій друг Чайка буде мене допитуватися в "Підсумках дня", що нам треба робити, щоб повернути хохлів до притомності. Це, звичайно, докір не Романові Чайці, а тим, хто робив випуски новин з любов’ю до українського смальцю "с рускім акцентом".

Та біс із ними. Понад тим усім вслухаймося у слова холодноярця Юрія Дроботківського (Андрія Чорноти), які він промовив слідчому Владіміру Курскому на останньому допиті перед повстанням: "Я – українець–націоналіст і тому є ворогом совєтської влади. Я активно боровся з цією владою, бо українцям з нею життя неможливе".

А в обвинувальному висновку Курскій написав, що неможливо перелічити "всє подвігі рицарєй лєса", бо вони, якби й хотіли, то все одно не змогли б згадати усього того, що вчинили проти соввласті. І це, мабуть, єдине безпам’ятство українців (скількох ворогів ти спровадив до небесної канцелярії), яке творить честь нашої зброї. Слава Україні!"

Довідка: 9 лютого 1923 року в Лук’янівській в’язниці відбулося повстання полонених і засуджених до страти отаманів і бійців Холодного Яру. Бій у самому центрі Києва тривав близько чотирьох годин, більша частина повстанців загинула. Решті вояків, яких було взято в полон, відрубали голови…