Всього в двох кілометрах від узбережжя Тихого океану і в 40 кілометрах від Ліми загубилася родюча ділянка землі, що межує з пустелею і зберегла до нашого часу руїни докерамічних цивілізацій Південної Америки.

Саме тут, в долині річки Чіллон на заході Перу, археологи виявили залишки будівлі, присвяченої культу, якому не менше 5 тисяч років, повідомляє Вести.Ru.

"Така знахідка зроблена вперше в даному регіоні, хоча щось подібне зустрічалося серед руїн стародавніх цивілізацій в регіонах Анкаш і Уануко, а також на території провінції Барранка", - заявив Рафаель Варона Габай (Rafael Varón Gabai), заступник міністра культури Перу (Peru Ministerio de Cultura).

Археологічний об'єкт Ель Параіcо (El Paraiso), в перекладі з іспанської "рай", представлений залишками десятка будов і займає територію понад 50 гектарів.

Комплекс був виявлений ще в середині минулого століття, і впродовж десятиліть він не перестає дивувати вчених не стільки відповідями, скільки новими запитаннями.

Чергові розкопки, які проходять за підтримки міністерства культури Перу, почалися 20 грудня 2012 року, і вже до січня археологи наткнулися на цікаве відкриття. Під невеликим шаром каменю та піску від погляду спостерігача виявилася прихованою рівна прямокутна структура, розмірами 6,82 на 8,04 метрів, і орієнтована на 44 градуси на північний схід.

Більш детальне дослідження об'єкта дозволило зробити висновок про те, що в незапам'ятні часи це була будівля, складена з каменю і обмазана жовтою глиною. До речі, в останній виявлені сліди червоної фарби.

Ширина вхідного прорізу "будівлі" складає трохи більше 1,2 метра, в приміщенні розташовувалося невелике піднесення, на якому археологи знайшли сліди вогнища.

Грунтуючись на знаннях про перуанські докерамічні суспільства, вчені схиляються до висновку, що виявлений об'єкт колись був храмом. За словами фахівців, центральне місце в культі місцевих жителів займав вогонь. На узвишші розпалювалося багаття, а великий дим, що піднімався вгору, символізував зв'язок з богами, що дозволило дослідникам охрестити споруду "храмом вогню".

Знахідка відіграє важливу роль у розумінні значення місця Ель Параізо серед оточуючих поселень. У давнину містечко являло собою співтовариство, яке налічує кілька сотень людей, які займалися переважно сільським господарством, рибальством, а також вирощували бавовну.

"Я думаю, що область навколо Ліми була центром тяжіння навколишніх цивілізацій в районі Анд, - говорить Рафаель Варона. - Поступово саме в цьому місці відбувалася консолідація політичних, економічних і релігійних сил регіону".

Довідка

Першим пам'ятником епохи плейстоцену на Американському континенті є поселення Монте-Верде в Південному Чилі. За даними радіовуглецевого аналізу поселення було засноване приблизно 14 500 років тому. Його площа займає 7000 квадратних метрів. Кожне житло мало квадратну і прямокутну форму від 3х3 м до 4х4,5 м.

Виявлене поселення відрізнялося надлишком рослинної їжі в раціоні його жителів. Серед знахідок - залишки бульб, в тому числі і дикої картоплі.

Проведені в Перу дослідження доводять, що "солодкі бульби" вперше почали оброблятися на північному березі озера Тітікака, звідки розповсюдилися по Андського регіону і прибули в Чилі. Тому вся картопля в світі, що налічує близько 3900 різновидів, має андський геном.