Дослідники з університету Пенсільванії навчилися захищати призначені для доставки ліків наночастинки від дії макрофагів, забезпечивши їх відповідним пептидом з системи розпізнавання "свій" - "чужий". Роботу опубліковано в журналі Science, а її короткий зміст наводить ScienceNow, цитує наукове видання Lenta.Ru.

Для захисту наночастинок вчені використовували послідовність білка CD47, який міститься на поверхні будь-якої людської клітини. Він передає макрофагам і іншим клітинам імунної системи сигнал про те, що дана клітина є "своєю" і її не слід атакувати.

Учені використовували характерну послідовність CD47, щоб створити пептиди, які потім були закріплені на наночастинках. Час життя таких частинок в організмі виявився набагато вищим порівняно із тими, що були позбавлені захисту. Останні ставали легкою жертвою макрофагів, які поглинали їх як чужорідний забруднювач.

Наночастки із закріпленим ліками і "якорем" для прикріплення до злоякісних клітин давно розглядаються в якості однієї з стратегій цілеспрямованого лікування раку. На практиці їх використання ускладнене тим, що імунна система розглядає наночастинки як небезпечний об'єкт і видаляє до того, як вони встигнуть приєднатися до мішені.

Раніше повідомлялося, що біоінженерам з Методистського дослідного інституту-шпиталю (Х'юстон, штат Техас) вдалося модифікувати кремнієву основу наночасток за допомогою 3-амінопропілтриетоксисілану (APTES), щоб до неї могли прикріплюватися фосфоліпіди і білки мембрани.

Потім учені виділили мембрану зі свіжозібраної порції лейкоцитів і з'єднали її з наночастками, тим самим замаскувавши їх від антитіл. В результаті фагоцити, клітини імунної системи, перестали помічати ці елементи. Дослідники позначили їх абревіатурою LLV (LeukoLike Vectors).

У майбутньому медики зможуть для кожного пацієнта створювати індивідуальні LLV на основі його власних лейкоцитів. Включаючи до складу мембрани LLV різні білки в залежності від того, який орган є їхньою мішенню, можна буде збільшити точність доставки ліків.