Що ближче фінал нинішнього скликання Верховної Ради, то більшу активність розвивають народні депутати. Якщо у вересні депутати ухвалили 27 законів, то в жовтні 42. І це при тому, що парламент з головою занурився в передвиборчу кампанію, і закони ухвалювалися тільки два дні, пишуть В'ячеслав Шрамович та Олександр Заславський з Лабораторії законодавчих ініціатив для Главком.

Зокрема, з ухвалених 42 законів 19 були ініційовані Партією регіонів, що більш ніж законодавчий заділ Кабінету міністрів і президента разом узятих. А якщо врахувати ще закони, подані "регіоналами" з колегами з інших фракцій, то показник зросте до 23.

Що ж понаприймали народні обранці за два жовтневих дні? Тут і скандальний закон Василя Грицака "Про єдиний державний демографічний реєстр", завдяки якому вводяться 15 нових документів, а консорціум "ЄДАПС" дістає в своє розпорядження величезну базу персональних даних. І не менш скандальна ініціатива Валерія Харліма щодо змін до Земельного кодексу, які, окрім іншого, дозволяють купувати землю несільскогосподарського призначення іноземцям. І передвиборні новели екс-"бютівця", а нині "регіонала" Юрія Полунєєва про систему гарантування повернення банківських внесків громадян (правда, тільки для тих, хто вклав 200 тисяч гривень і більше). І, нарешті, ініціатива юриста Владислава Забарського, що списує борги концерну "Укроборонопром" перед державою.

Не сиділа склавши руки і сестра голови президентського секретаріату Юлія Льовочкина, що перемогла недавно на окрузі в Криму. У тандемі з представником президента в парламенті Юрієм Мірошниченком вона провела два закони, спрямованих на удосконалення сфери вивозу і переробки відходів. Хтозна, можливо, саме це стало її головним передвиборчим козирем? Правда, обидва закони отримали негативні оцінки від Головного юридичного управління Верховної Ради, яке засумнівалося в їхній ефективності (надто в частині відповідальності за порушення), і рекомендувало відхилити. Втім, такі оцінки депутатів вже давно не лякають. Так, з 42 жовтневих законів, шість було рекомендовано відхилити, до п'яти висновки юристів були просто відсутні, і лише два мали візу юруправління "без зауважень".

Справжнім рекордсменом минулого місяця став вже згаданий Юрій Мірошниченко, який самостійно і в співавторстві доклав руку до 9 законів, що дістали схвалення більшості. Депутатського досвіду представника Віктора Януковича в парламенті вистачило на найрізноманітніші сфери. Він міняв норми про виділення земельних ділянок, оптимізував повноваження місцевих органів влади в питаннях екології і навіть приводив у відповідність до Конституції закони стосовно відразу кількох міністерств, у зв'язку з перерозподілом повноважень, що ніяк не завершиться, між президентом і урядом.

Партнери ж "регіоналів" по коаліції вирішували свої, не завжди до кінця зрозумілі справи. Так, комуніст Валерій Бевз успішно провів через зал сумнівний за своєю доцільністю закон про зміни правил декларації майна і доходів. А його колега Василь Шпак з Народної партії виступав за те, щоб наділити представників місцевих рад правами нотаріуса (у селах, де нотаріуса немає). На думку юристів, це може призвести до того, що місцеві ради просто привласнюватимуть собі майно померлих громадян в обхід спадкоємців.

Але справжнім тріумфом депутатської співпраці став закон про держпідтримку індустрії програмного забезпечення. Його авторами стали представники всіх фракцій, і зокрема, Віктор Вікторович Янукович. Проте опозиція, у результаті, за цю ініціативу так і не проголосувала (БЮТ і НУ-НС взагалі не підтримали жодного закону в жовтні), а Янукович-старший вніс свої правки, якими трохи зменшив пільги для IT-бізнесу.

В цілому, якщо подивитися по профільних комітетах, то традиційно багато ухвалених законів стосується сфери економіки і фінансів, природних ресурсів і будівництва, також стає все більше норм про землю. Зате, наприклад, жоден закон не провів комітет зі свободи слова або з питань пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, що особливо дивно в світлі виборів. Мабуть, влада в цих сферах вже всього досягла. Або ж просто є більш термінові справи.

Годі й уявити, що ще встигнуть проголосувати парламентарі до кінця своїх повноважень. Проте практика показує, що навіть за одно-два пленарних засідання депутати здатні понаприймати стільки законів, що наслідки позначатимуться не один рік. Наприклад, прийнятий вже в листопаді "Закон про всеукраїнський референдум", який дуже обмежує можливості (та й чи не весь сенс) механізму всенародного референдуму. Залишається тільки сподіватися, що нинішні депутати в своєму пориві не ухвалять на гарячу голову недороблений законопроект про місцевий референдум, який зараз готується профільним комітетом до другого читання.

Як повідомлялося, 6 листопада Верховна Рада прийняла закон про всеукраїнський референдум.

Закон встановлює, що всеукраїнський референдум може проводитися на предмет схвалення нової редакції Конституції, внесення до неї змін, скасування або визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції. Також референдум може проводитися щодо питання зміни території України. Закон визначає правові засади, організацію та порядок проведення всеукраїнського референдуму. Зокрема, він встановлює, що предметом референдуму можуть бути будь-які питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією.

Відповідно до закону, на всеукраїнський референдум можуть виноситися кілька питань з однієї проблеми.

Закон встановлює, що президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою, якщо його ініційовано з додержанням встановлених у Конституції та законів вимог щодо організації і порядку проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Суб'єктом призначення або проголошення всеукраїнського референдуму є президент і Верховна Рада.

Відповідно до закону результати народного волевиявлення, висловлені на всеукраїнському референдумі, є обов'язковими. Суб'єктами ініціювання всеукраїнського референдуму є український народ і Верховна Рада у випадках і порядку, встановленому Конституцією та законами.

Пропонується встановити, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою, на вимогу не менш ніж 3 млн громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи за проведення такого референдуму зібрано не менш, ніж у 2/3 областей України, і не менше, ніж по 100 тис підписів у кожній області.