У порівнянні з парламентськими виборами 2006 року, на Донеччині Партія регіонів втратила підтримку 580 тис виборців. Про це в своїй статті для видання "Дзеркало тижня. Україна" пише політичний оглядач Євген Шибалов.

Нагадаємо, що Партія регіонів дебютувала як самостійний суб'єкт на парламентських виборах в 2006 році. Таким чином, нинішня кампанія для неї третя по рахунку. За даними архівів Центрвиборчкому, результати партії в Донецькій області при цьому були такі:

2006 рік - 1,85 млн голосів;

2007 рік - 1,72 млн голосів;

2012 рік - 1,27 млн голосів.

Таким чином, за шість років перебування у Верховній Раді "регіонали" втратили підтримку 580 тис виборців, або 31,3% - майже третину свого електорату. А якщо порівняти останню цифру з підсумками президентських виборів (2,44 млн), то рівень симпатій скоротився майже удвічі.

Як відзначає оглядач, серйозної заявки на голоси, що звільнилися, поки ніхто не зробив. Серйозно поліпшили свій результат комуністи - з 144 тис в 2007-му році до 369 тис в 2012. Але є наслідком монополізації всього "лівого" електорату: до "своїх" голосів КПУ додала голоси Соцпартії (191 тис в 2007-му році) і прогресивних соціалістів Наталії Вітренко (69 тис).

Тим часом, ніша, що звільнилася, у вигляді електорату, що "відпав" від "регіоналів", залишається незайнятою, і цілком готова до підтримки альтернативного проекту.

Як повідомлялося, 28 жовтня 2012 року вперше за 10 років в Україні пройшли парламентські вибори за змішаною системою - 225 народних депутатів обиралися за партійними списками і 225 - в одномандатних виборчих округах.

У нинішніх парламентських виборах взяли участь 87 партій, 5209 кандидатів і більше 130 тисяч спостерігачів від різних партій і організацій. За партійними списками балотувалися 2554 кандидати. Для участі у виборах по мажоритарних округах ЦВК зареєструвала 3130 кандидатів.

Останнього разу вибори до українського парламенту за змішаною мажоритарно-пропорційною системою відбулися 31 березня 2002 року.

Нагадаємо, що за змішаною системою в Україні також проходили вибори і в 1998 році. У цей час очікуваної консолідації партій в Україні не відбулося. Навпаки, разом з глибокою економічною кризою, в молодій українській демократії намітилися украй шкідливі порушення, які через 15 років представник ПАРЕ Андреас Гросс охарактеризував як "олігархізація".

Будь-які партії, які керуються інтересами своїх "босів", "патронів", "олігархів" і їх "клієнтів", протидіють незалежності виборців, вільному функціонуванню ЗМІ і формуванню відповідального громадянського суспільства.

На думку українського політолога Антоніни Колодій на період двох виборчих кампаній 1998 і 1999 рр. припав вихід кланових регіональних бізнес-групп на загальноукраїнську арену.

На виборах такі партії намагались "купити" виборців, забезпечуючи постійне надходження тих або інших благ до своїх "симпатиків". Їм відносно легко поширювати свій вплив в країнах з невисокою політичною культурою і масовою бідністю. Адже населення таких країн особливе чутливе до надання йому матеріальної допомоги. Якщо ці кишенькові партії фінансово політичних босів (олігархів) стають домінуючою формою політичної організації, багатопартійність і громадянське суспільство розводяться по різні боки барикад, а демократія деградує.

Глибинні причини, які викликають кардинальні зміни, - це успіхи або невдачі в здійсненні ринкових і демократичних перетворень, в становленні громадянського суспільства, в розвитку соціальної структури. І якщо розвиток в цих сферах йде в несприятливому напрямі, то переламати тенденцію за допомогою виборчого закону стає практично неможливим.

Як прогнозувала радник Президента Ганна Герман в 2011 році, в Україні з'являється тенденція переходу до двопартійної системи - як "в США або інших країнах, де дві основні партії, по черзі змінюють одна одну при владі - демократи або республіканці". На думку Герман, така система свідчить про "зрілість демократії".