Наземна операція в Секторі Гази створила б багато проблем Ізраїлю, зокрема стала б подарунком антиізраїльським пропагандистам, але, можливо, перемир'я - це піррова перемога? Сусіди Ізраїлю не бажають, щоб він існував зовсім, стверджує проізраїльський коментатор. В ізраїльтян і палестинців є майбутнє тільки в тому разі, якщо вони не будуть орієнтуватися на ультраортодоксальних юдеїв і радикальних ісламістів, пише журналістка-"примирителька".

Чому в Секторі Гази розгорілася війна? - запитує Чарльз Краутхаммер, колумніст The Washington Post. Це опір окупації, каже ХАМАС, і його підтримує багато коментаторів світових ЗМІ. Але ж Ізраїль пішов із Сектора Газа і "фактично створив першу в історії палестинську державу - дав палестинцям те, чого їм ніколи не давали їхні одновірці-мусульмани: ні турки, ні єгиптяни", йдеться в статті. Але "палестинці з Сектора Гази не відповіли добром на добро", вважає Краутхаммер: вони проголосували за ХАМАС, а той перетворив територію на плацдарм для війни з Ізраїлем.

Звичайно, бувають перемир'я, але для ХАМАСу перемир'я - лише перепочинок перед новим боєм. ХАМАС відкрито заявляє, що має намір звільнити ("тобто знищити", - коментує автор) весь Ізраїль у кордонах до 1967 року.

Останнім часом ХАМАС зміцнів, продовжує автор: він озброївся далекобійними ракетами, і йому протегують Туреччина, Єгипет і Катар. Автор застерігає: зрештою Сектор Гази може перетворитися на аналог Південного Лівану під владою "Хезболли". "Хезболла" вже має в своєму розпорядженні 50 тис ракет - арсенал стримування превентивних ударів Ізраїлю.

Правителі в Газі, святкуючи помилкову перемогу, вводять в оману самих себе і свій народ. Насправді точкові удари з повітря, завдані ізраїльськими силами, знищили ракетний арсенал ХАМАСу, пише The Globe and Mail.

Єгипетський уряд на чолі з "Братами-мусульманами" використав свій вплив задля укладення перемир'я, проте президент Мурсі зайшов надто далеко, перебравши на себе нові конституційні повноваження, вважають автори статті.

Багато в чому завдяки "Залізному куполу" вдалося уникнути наземної операції в Секторі Гази. Вона б створила багато проблем - не тільки через питання безпеки, а й через те, що стала б подарунком для антиізраїльських пропагандистів у всьому світі, вказує видання.

Ізраїль переміг у черговому епізоді конфлікту, але прогресу в просуванні до миру немає. Це станеться тільки тоді, коли обидві сторони визнають безглуздість війни, підсумовує The Globe and Mail.

Гарантія нового нападу ХАМАСу на Ізраїль - так називає перемир'я, укладене в середу, оглядач The Wall Street Journal Дуглас Мюррей, співдиректор Henry Jackson Society (Лондон). Більшість іноземних журналістів і політиків щиро чи удавано помиляється: "їм здається, ніби насильство почалося не з обстрілу території Ізраїлю, а з реакції самого Ізраїлю на обстріл". Перемир'я "означає, що Ізраїль повинен припинити свою агресію, щоб ХАМАС "міг спокійно відновити ракетні обстріли", йдеться в статті.

На погляд Мюррея, причина нещодавнього конфлікту - не блокада Сектора Гази і не імовірна відсутність "палестинської держави". Корінна причина незмінна впродовж останніх 60 років: сусіди Ізраїлю не бажають, щоб він існував навіть у межах 1948 року.

У палестинців вже є своя держава, і не одна, стверджує автор. "Біда в тому, що одна з цих держав називається "Газа" і править нею терористична організація". Якщо зняти блокаду, "вороги Ізраїлю ще краще озброять жителів Гази, і війна, спрямована на знищення Ізраїлю, зможе завершитися", - вважає автор.

Хоч як парадоксально, ізраїльтяни можуть допомогти палестинцям, тоді як багато хто з передбачуваних арабських друзів народу Гази не зацікавлені у припиненні конфлікту, пише в коментарі для Tagesspiegel Хатідже Ак'юн. Незаконні поселення ізраїльтян на Західному березі Йордану не дають провести в життя ідею "два народи - дві держави", вважає вона, але "з Сектора Газа вилітають майже семиметрові ракети, начинені 90 кг вибухівки". "Якби я була ізраїльтянкою, я б теж хотіла, щоб мій уряд позбавив мене цієї загрози, - визнає Ак'юн. - Проте якщо б я була з третього покоління жителів табору біженців, без перспектив, без майбутнього, що було б природніше, аніж звинуватити в такій долі сусідів-технократів, з чийого боку теж летять бомби?"

Навколишні країни, вважає вона, діють нерішуче, адже цей конфлікт відволікає увагу від їхніх власних внутрішньополітичних проблем. "Арабські брати й Іран постачають зброю і гроші не тому, що в боях можна досягти рішення, а тому, що цей конфлікт потрібен їм, а палестинці годяться на роль дешевого гарматного м'яса, щоб постійно підтримувати котел у киплячому стані".

"Палестинці можуть покладатися тільки на одну державу - на сусідній Ізраїль, - стверджує Ак'юн. - Обидва народи знають, як бути ізгоями, обом народам довелося перенести нескінченні страждання і в обох є майбутнє тільки в тому разі, якщо вони зуміють ужитися один з одним. Мирне вирішення не можна розробляти, орієнтуючись на ультраортодоксальних юдеїв або радикальних ісламістів. І ті, й ті топчуть ногами основну суть релігії: робити людей більш цивілізованими і гуманними".

"Зрушення на Близькому Сході може послабити вплив Ірану на палестинців", - пише The Los Angeles Times. "Іран роками постачав ХАМАСу зброю в рамках власної боротьби з Ізраїлем, але конфлікт у Секторі Гази виявляє зсув у регіональній динаміці, який може послабити вплив Тегерана на палестинські збройні угруповання і посилити руку Єгипту".

ХАМАС надзвичайно потребує Каїра: у нього немає іншого посередника для взаємодії з Ізраїлем", - сказав Набіль Фахмі, колишній посол Єгипту в США. Але регіон такий нестабільний, додав він, що передбачити переможців і переможених ще зарано.

Єгипет є великою перешкодою для Ірану в здійсненні його планів з приводу Гази. Президент Єгипту Мохаммед Мурсі і "Брати-мусульмани" вважають Каїр безсумнівним регіональним посередником між палестинцями та Ізраїлем, йдеться в статті.

"Єгипет має історичні, географічні та релігійні зв'язки з Палестиною і Газою. Ці зв'язки не купиш, - сказав Садех Хассейні, фахівець з іранської політики. - Газа - задній двір Єгипту, і в останні роки ми бачимо, що ідеологічно ХАМАС є відгалуженням "Братів-мусульман".

Переклад InoPressa