Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав арешт екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка таким, що порушує права людини. Це рішення оприлюднено 3 липня в Страсбурзі в Європейському Суді з прав людини за результатами розгляду скарги "відомого опозиційного політика на його арешт".

Суд також зобов'язав Україну виплатити Юрію Луценкові 15 тис євро моральної компенсації, передає "Інтерфакс-Україна".

Зокрема, ЄСПЛ нарахував сім порушень конкретних статей Європейської конвенції з прав людини: два порушення параграфа 1 статті 5 (право на свободу і безпеку) щодо арешту і взяття Луценка під варту, порушення параграфа 2 статті 5 (право бути поінформованим щодо причини арешту), два порушення параграфа третього статті 5 (право оскаржити своє утримання під вартою) і порушення статті 18 (обмеження щодо використання обмеження права).

"Суд визнав порушення статті 5 Конвенції прав людини про незаконність утримання під вартою Луценка. Також визнав наявність політичних мотивів. Це рішення є знаковим для України", - повідомила УНІАН по телефону зі Страсбурга адвокат Луценка Валентина Теличенко.

Адвокат зазначила, що формулювання суду є чіткими й однозначними і вказують на неприйнятність практики, яка мала місце у судочинстві проти Луценка.

Теличенко підкреслила, що те, що було зазначено судом сьогодні, стосується і справ інших колишніх українських урядовців, зокрема, колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і колишнього тимчасово виконувача обов'язків міністра оборони Валерія Іващенка, які також звернулися до Європейського суду з прав людини.

"Цим рішенням суд фактично визнав, що в Україні можливе переслідування з політичних міркувань. На жаль, відтепер однозначно ясно, що Віктор Янукович увійде в історію України як президент, за правління якого суд і судову систему використовували з метою вирішення політичних забаганок", - підкреслила адвокат.

Адвокат екс-голови МВС Юрія Луценка Ігор Фомін задоволений рішенням Європейського суду з прав людини, який визнав арешт екс-міністра таким, що порушує права людини. "Справу виграно. Суд визнав порушення і статті 5, і статті 18. Формулювання суду дуже чіткі і однозначні - було порушення прав людини", - сказав він.

Як повідомлялося, колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко звернувся в Європейський суд з прав людини 21 січня 2011 року. Він, зокрема, оскаржив необґрунтоване і незаконне затримання, зокрема, поскаржився, що не був поінформований про причини свого арешту. Нагадаємо, 11 бійців спецзагону "Альфа" 26 грудня затримали екс-міністра, коли той був на прогулянці з собакою.

Луценка заарештували в грудні 2010 року, вівдтоді він перебуває в СІЗО. 27 лютого суд засудив екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна за перевищення посадових повноважень.

Луценко також звинувачується у санкціонуванні незаконного стеження в рамках розслідування кримінальної справи про отруєння Віктора Ющенка. В даний час Печерський суд продовжує розглядати цю справу.

Рішенням Євросуду Луценка не випустять. Воно може вплинути хіба на розгляд касації

Рішення Європейського суду з прав людини у справі екс-голови МВС Юрія Луценка неможливо втілити у життя. Про це в коментарі журналістам заявив "регіонал" Володимир Олійник.

"З рішення Європейського суду не випливає звільнення Луценка, тому що відносно нього вже немає запобіжного заходу, ця подія вже в часі минула", - зазначив він. Зараз, за словами Олійника, "поновити права Луценка, відповідно до рішення Європейського суду, вже неможливо".

Він також вважає, що навряд чи вдасться когось притягнути до відповідальності після рішення Європейського суду. "Якщо процесуальні порушення відбувалися в рамках законодавства України, але з порушенням Європейської конвенції з прав людини, то тут немає кого карати. Бо якщо є розбіжності, то треба міняти українське законодавство. І ми це зробили, прийнявши новий Кримінальний процесуальний кодекс", - сказав Олійник.

Водночас соратник Луценка Юрій Гримчак вважає, що рішення Європейського суду має бути враховано при розгляді касації на вирок Луценку.

"У нас найближчими днями буде касація, і ми вимагатимемо скасувати вирок, бо за рішенням європейського суду український суд був несправедливий. Тому що рішенням європейського суду визнано незаконним арешт і утримання Луценка під вартою".

Гримчак нагадав, що рішення про арешт Луценка ухвалювали ті ж судді, які виносили йому вирок по суті.

Соратник екс-міністра внутрішніх справ визнав, що рішення Європейського суду не може прямо вплинути на звільнення Луценка: "Луценко вже справді не є арештованим". "Але у касаційного суду є всі підстави для скасування його вироку. Адже головне, що встановлено Європейським судом з прав людини, – що Луценко є політичним в’язнем", - зазначив Гримчак.

Він додав, що захист Луценка вимагатиме в генпрокурора порушити кримінальну справу проти слідчого Войченка та першого заступника генпрокурора Кузьміна, бо саме вони винесли постанову про арешт Луценка, а також судді Біляєвої, яка приймала рішення про арешт, який Європейський суд визнав політично вмотивованим.

Євросуд не вважає адекватними рішення українських судів і уточнив, де порушили права Луценка

У мотивувальній частині рішення суду зазначається, що, беручи до уваги зміст скарги Луценка відповідно до статті 6, суд вирішив розглянути їх відповідно з відповідними положеннями статті 5 параграфа 1 (арешт).

Відносно політично мотивованого характеру арешту Луценка з рішення суду випливає, що ЄСПЛ не виключає і "інші цілі" цього арешту. Так, говорячи про порушення статті 18, ЄСПЛ звертається до скарги Луценка, в якій "він скаржився, без посилань на будь-яку статтю Конвенції, на те, що справа проти нього і його арешт були використані владою для того, щоб виключити його з політичного життя і усунути від участі в майбутніх парламентських виборах".

"Суд визнав, що скарга повинна розглядатися відповідно до статті 18. Враховуючи те, що він був одним з лідерів опозиції, було абсолютно очевидним, що справа Луценка приверне велику увагу. Звинуватили у зловживанні службовим становищем, він мав право відповідати на такі звинувачення через ЗМІ. Слідчі органи вказали його спілкування зі ЗМІ в якості однієї з підстав для його арешту. Вони звинувачують його в спотворенні громадської думки щодо злочинів, за якими йому були пред'явлені звинувачення, дискредитації органів прокуратури та вплив на майбутній суд у порядку, щоб уникнути кримінальної відповідальності. На думку суду, такі міркування наочно продемонстрували спроби влади покарати Луценка за публічну незгоду з обвинуваченнями, висунутими проти нього і за відстоювання своєї невинності. Суд не міг не врахувати, що обмеження його свободи було застосовано не тільки для того, щоб він постав перед компетентними органами на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а й з іншими цілями. Таким чином, мало місце порушення статті 18 у поєднанні зі статтею 5", - зробили висновок в ЄСПЛ.

ЄСПЛ також проаналізував обставини арешту, зазначивши, що Луценко був заарештований в рамках другої кримінальної справи.

"Український суд не розглядав питання про законність його арешту, так як слухання стосувалося тільки його затримання у першій кримінальній справі, і органи прокуратури виступали проти розгляду питання про законність його арешту. Це дозволяє припустити, що мета цього арешту полягала не в тому, щоб він постав перед компетентним судовим органом по тій же кримінальній справі в рамках статті 5 параграфа 1", - йдеться в рішенні суду.

Також ЄСПЛ вважає, що арешт Луценка не був "необхідним, щоб запобігти вчиненню правопорушень або його наміру сховатися".

"Зокрема, владі не вдалося пояснити, як, будучи звинуваченим у зловживанні службовим становищем, він міг продовжувати такий вид діяльності вже рік після того, як він залишив посаду міністра внутрішніх справ. Що стосується ризику втекти, то Луценко був під зобов'язанням не тікати, яке він дав слідчому ... Суд зробив висновок, що арешт Луценка був довільним а, отже, в порушення статті 5 параграфа 1", - стверджує суд.

Крім того, ЄСПЛ вказує на "сумнівність підстав" українського суду щодо досудового утримання під вартою. "Суд не вважає, що позбавлення волі в таких ситуація (звинувачення в затягуванні з ознайомленням матеріалів справи) було адекватною реакцією", - наголошується в рішенні.

ЄСПЛ критично висловився і щодо аргументації з боку української влади про те, що Луценко чинив тиск на свідків, даючи інтерв'ю в засобах масової інформації.

"Суд зазначив, що українська сторона не пояснила, як ці інтерв'ю погрожували свідкам і чому утримання під вартою може розглядатися як адекватна відповідь на такий тиск. Суд вважає, що в обставинах даної справи не було ніяких підстав для позбавлення Луценка волі", - констатує ЄСПЛ.

Також суд зазначає, що відмова екс-міністра визнати свою провину в якості підстави для його затримання суперечить елементам концепції справедливого судового розгляду, таких, як свобода від самообмови і презумпція невинності. "Суд зробив висновок, що попереднє утримання Луценка під варту було здійснено в порушення статті 5 параграфа 1", - йдеться в документі.

ЄСПЛ угледів і невиконання українською владою зобов'язань за статтею 5 параграфа 2. "Відповідно, мало місце порушення цієї статті", - констатує суд.

Ця частина рішення стосується ступеня інформування Луценко про формальні причини його арешту. "У момент його арешту 26 грудня 2010 року він не був поінформований про існуючий запиті про його затримання, який був підготовлений прокуратурою в рамках першої кримінальної справи", - стверджує ЄСПЛ, додаючи, що Луценка було повідомлено про існування запиту про арешт через 20 годин після його арешту.

Щодо порушення статті 5 параграфа 3, ЄСПЛ вказує, що, не дивлячись на скаргу Луценка на незаконний арешт, український суд не розглянув питання про законність його затримання.

ЄСПЛ вказує, що, як випливає з матеріалів справи, влада, "очевидно, не мали наміру забезпечити надання автоматичного судового контролю за його утриманням під вартою, як того вимагає стаття 5 параграфа 3". "Таким чином, порушено статтю 5 параграфа 3", - констатує суд.

Також наголошується, що український суд не розглянув можливість використання інших заходів, окрім позбавлення волі. "Суд зробив висновок, що процедура щодо його утримання під вартою не відповідає вимогам статті 5 параграфа 3", - йдеться в рішенні.

Аргументуючи порушення статті 5 параграфа 4, ЄСПЛ констатує, що апеляційний суд відхилив скаргу Луценка без того, щоб дати належний відповідь на його аргументи, зокрема, що він не порушував свої зобов'язання не ховатися, що вивчення матеріалів його справи було його правом, а не обов'язком, і що йому не були відомі підстави для арешту до слухань.

Зазначається також відмова суду на запит низки депутатів Верховної Ради за підтримки українського омбудсмена. "Суд робить висновок, що Луценку не було надано належний судовий розгляд законності його затримання Таким чином, мало місце порушення статті 5 параграфа 4", - мотивує суд.

Безпосередньо слухання скарги Луценка, в якій він вважає арешт і рішення про затримання "довільним і незаконним, а також стверджує, що не був проінформований про причини арешту", відбулося 17 квітня цього року.

Рішення ЄСПЛ щодо Луценка не остаточне - його можна оскаржити протягом трьох місяців

Рішення Європейського суду з прав людини, винесене у справі екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка, остаточним не є і може бути оскаржене протягом трьох місяців. На цю обставину вказує Європейський суд з прав людини у рішенні, яке було винесено 3 липня в Страсбурзі.

"Відповідно до статей 43 і 44 Конвенції, рішення цієї палати суддів остаточним не є. Протягом трьох місяців період після його оголошення будь-яка сторона може вимагати, щоб справу було передано на розгляд Великої палати Суду", - говориться в рішенні.

ЄСПЛ пояснює, що якщо такий запит буде зроблений, колегія з п'яти суддів ухвалить рішення або ця справа "заслуговує подальшої експертизи". "В цьому випадку Палата заслухає цю справу і винесе остаточне рішення. Якщо спрямований запит буде відхилено, рішення Палати суддів у той же день стане остаточним", - зазначає суд.

Далі відповідно до процедури, після того, як рішення набере чинності, воно буде передано до Комітету міністрів Ради Європи для нагляду за його виконанням.