Авіасалон Farnborough-2012 приніс Україні першого в історії Ан-158 реального покупця: панамська South American Aircraft Leasing замовила 15 літаків Ан-158 і Ан-148 київського і воронезького складання. Сума контракту оцінюється в 420 млн дол, повідомляє "КоммерсантЪ-Украина".

Компанія "Іллюшин Фінанс Ко" (ІФК) підписала договір купівлі-продажу про постачання в Панаму 15 українсько-російських регіональних реактивних літаків нового покоління Ан-148 і Ан-158.

"Це перший твердий контракт в рамках нашого договору з "Антоновим" на постачання 20 Ан-158, де є кінцеві покупці. Поки що ми є ексклюзивним одержувачем цих літаків з українського заводу", - зазначив прес-секретар ІФК Андрій Липовецький. Контракт передбачає постачання в Панаму перших трьох літаків Ан-158 протягом трьох місяців, починаючи з грудня 2012 року. На ці судна вже претендує латиноамериканська авіакомпанія, пояснили в ІФК. Після цього в 2013-2014 роках має бути поставлено п'ять Ан-158 і сім Ан-148.

Ан-148 складатимуть як на воронезькому заводі ВАЛТ, так і на "Антонові", зазначив пан Липовецький. За його словами, все залежить від того, хто першим зможе виконати поставку. При цьому два готових Ан-148 у ВАЛТ вже є. А в "Антонові" додають, що зараз в цеху остаточного складання київського заводу є два Ан-158: "Виконати наявні замовлення для нас реально".

Літак Ан-148-100 призначений для перевезення 68-85 пасажирів на відстань 2-4,4 тис км. Ан-158 розрахований на перевезення 99 пасажирів на відстань 2,5 тис км і 62 пасажирів - на 4,2 тис км. Вперше машина піднялася в небо наприкінці квітня 2011 року. Каталожна ціна літака становить 25-30 млн дол.

У самих компаніях зазначали, що їхнє ключове завдання - якнайшвидше нарощування обсягів серійного виробництва Ан-148/158 до 30-40 машин на рік, інакше вони не зможуть конкурувати зі світовими виробниками авіатехніки. Перехід від нульової рентабельності до прибутку, як свідчить світова практика, можливий після випуску 30-40 літаків, пояснив глава "Антонова" Дмитро Ківа.

Водночас експерти вважають, що заводи можуть і не виконати частину своїх зобов'язань через деградацію системи виробництва.