Євродепутат Мартін Зоннеборн із партії під назвою "Партія" прокидається пізно і йде на роботу у Європарламент, здебільшого аби забрати свої добові та поспостерігати за своїми колегами. Після цього Зоннеборн, журналіст та письменник, описує свій досвід у сатиричному журналі "Титанік", співвидавцем якого він є. За власними словами Зоннеборна, щомісяця йому вдається витягнути із парламентської бюрократичної машини 33 тисячі євро на різноманітні конгреси, семінари та дорожні видатки. Таким чином він вже протягом року сумлінно виконує свою передвиборчу обіцянку - викачати із Брюсселя та Страсбурга якомога більше грошей.

Свої сатиричні замальовки із парламентського життя Зоннеборн щедро приправляє нищівною критикою популістської право-консервативної партії "Альтернатива для Німеччини", представники якої також є новачками у парламенті. Іноді він спостерігає за своїми улюбленими представниками Християнсько-демократичного союзу (ХДС), які спустошують буфет під час вечірніх прийомів. "Він прямо на моїх очах з'їдає половину свині з вершками", - пише Зоннеборн у своєму репортажі з Брюсселя. Сатирик запрошує своїх виборців на екскурсію до Європарламенту, наприклад, представників осередку "Партії" з берлінського району Кьопенік, чиї відвідини завершилися пиятикою, якщо вірити звіту на інтернет-сторінці потішної політичної організації.

Тим часом власне парламентська робота не особливо вирує. Мартін Зоннеборн лише двічі брав слово під час пленарних засідань, не робив запитів та не працював над законопроектами. Він належить до делегації зі зв'язків із Північною та Південною Кореєю, але не є членом жодної з парламентських фракцій. Під час голосувань він віддає свій голос без особливого розуміння, про що йдеться. "Я лише почергово голосую за чи проти", - розповідає Зоннеборн. На додачу в нього залишається час ще для двох інших видів діяльності, які щомісяця приносять йому до 5 тисяч євро. Про це свідчить його декларація про доходи, яку можна знайти на сайті Європарламенту.

Від сатири до роботи

Єдина німецька депутатка від німецької Партії піратів Юлія Реда з розумінням ставиться до того, як працює Мартін Зоннеборн: "Його, звісно, обрали з зовсім іншою метою - аби він з гумором опрацьовував це політичне буття ". Але не завадило б, якби він хоча б іноді був присутній у залі, аби побачити абсурдність політичного повсякдення, вважає Реда. "Сатира має право на все, окрім мовчання. Я була б рада, якби він частіше брав слово на пленарних засіданнях".

Юлія Реда, яка була активною у своїй партії ще у студентські часи, ставиться до свого мандату набагато серйозніше. Вона є доповідачкою парламенту з реформи авторського права, а також одним із творців проекту на тему захисту даних у державних відомствах. Той факт, що відносно недосвідчена за європейськими мірками політична діячка розробляє законопроект, є нетиповим. Спочатку деякі депутати не сприймали її всерйоз, розповідає Юлія Реда у своєму офісі у Стразбурзі. "Вони думали, що я напишу нереалістичний маніфест. Але я думаю, що мені вдалося розробити конкретні та реалістичні пропозиції реформування авторського права. Завдяки цьому я заслужила трохи більше поваги колег". Реда приєдналася до фракції Зелених, бере участь у багатогодинних засіданнях, опрацьовує акти та проекти. "Це приносить мені задоволення. Я б це залюбки робила й надалі, - говорить вона. - Тут роботи більш ніж достатньо".

Виборчий округ - уся Німеччина

За рік після виборів до Європарламенту єдиний депутат від Сімейної партії Німеччини Арне Ґеріке задоволений новим життям. "Я виконую цю роботу із натхненням, бо вона просто приносить мені задоволення. Я думаю, це найважливіше. Те, що я можу мимохідь впливати на купу речей, - це додатковий бонус. Тут я себе знайшов". І хоча сімейна політика не входить в компетенцію ЄС, Ґеріке, який раніше заробляв промовами на похоронах, намагається всюди вставляти свої п'ять копійок на підтримку родинних цінностей.

Він не хоче бути самотнім у своїй боротьбі та долучився до євроскептичної фракції "Європейських консерваторів та реформістів". Ґеріке не має можливості задовольнити всі очікування своєї партії, але це не позбавляє його відчуття власної важливості. "Мій виборчий округ - це уся Німеччина", - вважає він, адже його карликова партія має у Європарламенті лише одного депутата.

Після того, як Федеральний конституційний суд Німеччини повністю скасував процентні бар'єри напередодні європейських виборів у 2014 році, у Європарламент змогли потрапити найрізноманітніші мікропартії - від блазнів до екстремістів. Арне Ґеріке, батько чотирьох власних та трьох прийомних дітей, у захваті від французького коміксу про Астерікса. Тому він із задоволенням порівнює себе із своїм маленьким але сильним кумиром: "Астерікс маленький та непримітний, але він завжди бере слово та знає, чого він бажає".

Друг, ворог, колега по партії

Для Ганса-Олафа Генкеля цей рік пройшов не так позитивно. Колишній підприємець та президент Федерального об'єднання німецької промисловості став депутатом від партій "Альтернатива для Німеччини" разом із шістьма іншими своїми колегами. Свої плани зменшити європейську бюрократичну машину наполовину, він, звісно, втілити не може. Ганс-Олаф Генкель виправдовується: "Ми недалеко просунулися. Треба докласти усіх сил, аби завадити втручанню Єврокомісії та Європейського парламенту у ті речі, із якими окремі країни можуть впоратися набагато краще".

Але багато сил забирає також боротьба за владу у партії між поміркованим та консервативним крилами партії. 75-річний Генкель, який бажає уберегти "Альтернативу для Німеччини" від розколу, лише розводить руками - це належить до того неприємного досвіду, який він змушений переживати у ролі "молодого політика" вперше. "Я завжди сміявся над жартом про еволюцію дружби від друга через ворога до однопартійця. Я думав, що це лише жарт, але у ньому є щось дуже правдиве. І це мені зараз доводиться спостерігати у партії".

Генкель та інші депутати від "Альтернативи для Німеччини" долучилися до євроскептичної консервативної фракції. Він навіть став заступником голови фракції, про що раніше навіть і не мріяв. З усіма іншими євродепутатами з Німеччини стосунки у нього доволі привітні. Партію сприймають у Стразбурзі набагато спокійніше, ніж у Німеччині. "Мені кидається у вічі те, що ми виділяємося. Адже ми, мабуть, перша партія, яка потрапила сюди у відносно численному складі, при тому що жоден із нас до цього не був професійним політиком. Це, з одного боку, є причиною нашої наївності - нам потрібно було багато чого навчитися. З іншого боку, ми пропонуємо ідеї, які більше нікому б не спали на думку".

Звичний монстр

Із Мартіном Зоннеборном із сатиричної "Партії" Ганс-Олаф Генкель не хоче мати нічого спільного. Він також уникає єдиного представника правоекстремістської Націонал-демократичної партії Німеччини Удо Фогта, французьких правих популістів із "Національного фронту" та депутатів від британської Партії незалежності Сполученого Королівства. Із цими "жахливими типами" немає про що говорити навіть поза парламентською залою, впевнений Генкель. Ще рік тому він називав будівлю Європарламенту у Стразбурзі "пірамідою", а її побратима у Брюсселі - потворним "монстром". Втім, за рік він до них вже звик.