Фізики зробили подарунок шанувальникам кінотрилогії "Матриця" - фактично винайшли ту саму червону пілюлю, яка допомогла її героєві позбутися ілюзії звичного світу і зануритися в непривабливу реальність, створену машинами. Щоправда, на відміну від фільму, "пігулкою" є теоретичний тест. Проте він, як і в кіно, дозволить зрозуміти, чи справді наш Всесвіт є лише віртуальною симуляцією, переконані науковці, повідомляє NEWSru.com з посиланням на The Daily Mail.

Сайлас Бін з Університету Бонна в Німеччині та його колеги виходять з того, що будь-яка симуляція Всесвіту, незалежно від ступеня її складності, повинна мати якісь межі. І як тільки їх буде знайдено, у людей з'являться докази того, що навколишній видимий світ - це лише ілюзія.

Як вважають фізики, цього можна досягти, створивши власну модель Всесвіту - комп'ютерну симуляцію - на основі теорії квантової хромодинаміки, яка описує сильну взаємодію елементарних частинок, і використовуючи фемто-одиниці виміру ("фемто-" означає множник 10 у мінус 15-му ступені).

Моделювання в галузі фізики на такому фундаментальному рівні ймовірно еквівалентне моделюванню будови самого Всесвіту, пояснює стаття. Причому завдання не надто легке: обчислення, навіть у таких мізерно малих масштабах досить важкі. Незважаючи на використання найпотужніших суперкомп'ютерів, фізикам досі вдавалося змоделювати лише частини простору, а не цілий Всесвіт.

Головну проблему становить необхідність "накласти" закони фізики на дискретні тривимірні ґратки, які ще й "рухаються" у часі. І ось тут у дію вступає придуманий фізиками тест.

Професор Бін і його колеги стверджують, що ця ґратка повинна обмежувати енергію частинок, оскільки не може існувати нічого, що було б менше самої ґратки.

Отже, якщо Всесвіт є комп'ютерною симуляцією, має бути обрізання спектру в ділянці гранично високих енергій. І воно існує - з 1966 року воно відоме фізикам як межа Грайзена-Зацепіна-Кузьміна (межа ГЗК). Це теоретично верхня межа енергії космічних променів від віддалених джерел.

Якщо пояснювати просто, то частинки з високою енергією, взаємодіючи з космічним мікрохвильовим оточенням, втрачають її, коли долають великі відстані. Згідно з обчисленням науковців, через вплив ґратки в спектрі відбуваються додаткові зміни. Все це може бути ознакою того, що Всесвіт насправді являє собою не цілком те, чим здається.

Втім, "червона пігулка" фізиків не позбавлена вад, продовжує газета. Як зазначає професор Бін, одна з проблем у тому, що модель Всесвіту можна побудувати і зовсім іншим способом, а не тільки тим, який вони представили. Крім того, в їхній власній моделі ефект обрізання спектру можна виміряти тільки в тому випадку, якщо межа ґратки збігається з межею ГЗК. Якщо ж вона хоч трохи менша, то й всі обчислення стануть помилковими.

Раніше повідомлялося, що науковці, котрі працюють з найпотужнішим у світі прискорювачем часток - Великим адронним колайдером (ВАК) - офіційно оголосили світові про відкриття нової частинки - ймовірно, що це і є та сама "частинка Бога", або, по-науковому, бозон Хіггса.

Зазначимо, що лауреатами Нобелівської премії з фізики 2012 стали французький науковець Серж Арош (Serge Haroche) і американський - Девід Вайнленд (David J. Wineland). Нагороду фізикам дали за "створення новаторських експериментальних методів, які уможливлюють вимірювання і маніпулювання окремими квантовими системами".