Спектральний аналіз Меркурія показує, що концентрація сірки на цій планеті була набагато більшою, ніж на будь-якій іншій твердій планеті в Сонячній системі і наразі вчені не можуть пояснити, чим це було спричинено.

Космічний апарат Messenger, що працює на орбіті навколо Меркурія, завершив аналіз незвичайного регіону на цій планеті, передає CyberSecurity.ru.

Так званим Басейном Вівальді є 213-кілометровий кратер з незвично плоским дном, яке контрастує із загальним ландшафтом Меркурія, усіяного метеорними кратерами.

Як вважають вчені, пласке дно басейну - це результат викинутого матеріалу під час удару об поверхню планети якогось об'єкту. Після удару дно кратера було залите лавою, яка застигла рівним шаром.

Останні дослідження Messenger показали, що вулканічна активність на цій планеті ще зовсім недавно була украй висока, причому в історії планети було декілька хвиль вулканічної активності, під час яких на поверхні Меркурія в надлишку були присутні такі елементи, як магній і сірка.

Камери високої роздільної здатності Messenger показали, що величезні потоки вулканічної лави, що колись розтікалася по поверхні планети, дозволили створити великі гладкі рівнини в північній частині планети.

Встановлено, що під теперішньою поверхнею Меркурія існують кратери завглибшки більше 1,6 км, які в наші дні повністю заповнені лавою, що остигнула і затверділа.

Фактично, товстий шар лави покриває близько 6% всієї поверхні Меркурія. Дана особливість, як говорять фахівці, пояснює багато особливостей планетарних процесів.

Приблизно 3,5 - 4 млрд років тому гігантські потоки лави розтікалися приблизно на 150-200 кілометрів від точки виверження, створюючи величезні озера з розжарених металів і гірських порід.

Такі потоки спрямовувалися в низовинні частини планети, вирівнюючи поверхню Меркурія.

Зараз вчені заявляють, що не можуть сказати, як довго могли проходити конкретні виверження вулканів, проте очевидно, що загальна вулканічна активність на планеті тривала декілька сотень мільйонів років.

У 1970-х роках Меркурій був вивчений американським апаратом Mariner 10, і вже тоді у дослідників з'явилися припущення про значні вулканічні відкладення на поверхні.

Довести це на практиці вдалося тільки зараз. У НАСА говорять, що зіставляючи дані з Mariner 10 і Messenger можна створити порівняно цілісну картину поверхні Меркурія.

Зонд NASA Messenger вперше в історії астрономії вийшов на орбіту Меркурія в березні 2011 року.

Через декілька місяців в магнітному полі планети виявили дивні аномалії.