У Росії назріли реформи, що припускають справжню політичну конкуренцію, "інакше росіяни проведуть їх за Путіна", пишуть західні ЗМІ, підозрюючи, що майбутній президент більше переймається відтворенням Російської імперії. Ні, "Путін знає, що застій призведе до революції", ба більше - йому "доведеться мати справу з найпотужнішою в російській історії демократією", заперечують російські політологи Юргенс і Мігранян.

У Росії відбувається щось неймовірне, стверджує The Financial Times в редакційній статті. Освистування Путіна на матчі борців схоже на момент, коли політичний вітер змінює напрямок. "Те, що соцопитування демонстрували вже кілька місяців, стає політичною реальністю", - вважає газета. Путін виявив, що для сучасного політичного життя 12 років при владі - це дуже довго. Навіть компартія Китаю що п'ять років забезпечує поповнення в рядах вищого керівництва, зауважує газета.

"Арабською весною" поки що не пахне, продовжує FT. Але в Росії існує небезпечний вакуум: нинішня система свідомо перешкоджала появі альтернативних лідерів і партій, надто ліберально-демократичних. Першочергове завдання Путіна як президента - реформи, що припускають справжню політичну конкуренцію. "Інакше росіяни проведуть ці реформи за нього", - застерігає британське видання.

"Росіяни розчаровані, вони втомилися від авторитарної і бюрократичної системи, яка не залишає альтернатив і висуває себе ще на 12 років правління", - пише Il Sole 24 Ore. У блогосфері з'являються все нові звинувачення з боку опозиції, нечисленні незалежні оглядачі, яких Володимир Путін називає зрадниками, висловлюють свою стурбованість. При цьому звинувачення на адресу партії "Єдина Росія", що стали причиною зниження її популярності, викликають у Кремля все більшу знервованість. "Путін стає все більш дратівливим через очевидне падіння популярності", - стверджує оглядач видання в заголовку свого матеріалу.

Реінкарнація Путіна як президента - суворий виклик, до якого погано готові західні держави, що загрузнули у власних проблемах, вважає оглядач The Guardian Саймон Тісдолл. Для Рейгана СРСР був "імперією зла", але Путін назвав розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою століття і, як вважає автор, поставив за мету усунути наслідки цієї катастрофи. У президентському кріслі "Путін знову буде тримати зовнішню політику Росії під контролем, якого ніхто не зможе заперечити".

На думку Тісдолла, Путін ніколи надто не цікавився внутрішньою політикою, і "його єдиний політичний виверт - гіпернаціоналізм". Поступово проявляються елементи стратегії Путіна з повернення Росії статусу великої держави. "Багато в чому план зумовлюється протистоянням з традиційним недругом - Сполученими Штатами", - пише Тісдолл. Так, минулого тижня Кремль пригрозив вийти з СНО, якщо США не відмовляться від планів ЄвроПРО. Тим часом СНО був стрижнем "перезавантаження", яку Білий дім вважає своїм великим досягненням і козирем для переобрання Обами.

Путін активно воскрешає ідею союзу колишніх радянських республік Середньої Азії, "путінський проект третьої імперії також передбачає як ключовий елемент посилення політизованого контролю Москви над постачанням стратегічних енергоносіїв до Європи", пише автор. Автор знаходить багато інших прикмет "удару у відповідь імперії": опір Росії "будь-якому втручанню в "близькому зарубіжжі", відмова накладати санкції на Сирію, "фактичний захист іранської ядерної програми". Крім того, Путін і далі приділяє пріоритетну увагу модернізації російської армії, йдеться в статті.

"Березневі вибори жодною мірою не будуть змаганням. Справжня битва розпочнеться тільки після виборів", - робить висновок автор.

Для більшості населення головне гасло Володимира Путіна - "Стабілізація!" - зберігає свою привабливість і переконливість, - зазначив у інтерв'ю Les Echos віце-президент Російського союзу промисловців і підприємців Ігор Юргенс. На думку Юргенса, майбутні вибори не призведуть до застою, "тому що Володимир Путін не такий дурний". "Він знає, що застій призведе до революції, як у Єгипті. Сьогодні у виборчій кампанії присутній націоналістичний і консервативний тон, тому що Володимир Путін має задовольнити своє оточення. Але після обох виборів має відбутися коригування політичного курсу. Путін обіцяв взяти Дмитра Медведєва на посаду прем'єр-міністра, і він стримає слово, принаймні в перші 2-3 роки президентства, - вважає Юргенс. - Наш аналітичний центр зробить все, щоб Дмитро Медведєв став російським Франсуа Фійоном і отримав реальну владу при президенті. Крім того, Путін залучить до своєї команди таких провідних ліберальних діячів, як Олексій Кудрін, - упевнений Юргенс. - Він потрібен Росії як міністр фінансів".

Юргенс зізнався, що досі вважає Дмитра Медведєва більш відповідним президентом для того, щоб вести Росію вперед. "Він дійсно хотів йти на другий термін, але програв під тиском консерваторів. Через посилення тону російської дипломатії, а на внутрішній сцені - через вплив кіл, яким загрожує боротьба з корупцією. Ці кола бояться, і вони домоглися того, щоб Дмитро Медведєв не залишався в Кремлі".

Думка, що на парламентських виборах "Єдина Росія" легко прийде до влади і це стане першим кроком до неминучої диктатури Путіна, абсолютно не відповідає істині, заявляє в статті для The Christian Science Monitor політолог Андранік Мігранян. На його думку, якщо Путін повернеться на президентський пост, йому доведеться "створювати коаліційний уряд з різнорідних фракцій, щоб отримати можливості керувати країною ефективно". "Це буде нелегке завдання, і трудомісткий процес напевно спростує "міф про Путіна" - думку, ніби колишній і, ймовірно, майбутній президент планує відновити СРСР як свою особисту іграшку", - пише Мігранян.

Путін уславився як людина з народу, яка відстоює сподівання простих людей, проте він здатен також успішно вести міжнародні переговори в інтересах Росії, зазначає автор. Однак його партія потребувала серйозної реорганізації. "І Путін це зробив", - пише автор, маючи на увазі створення "Загальноросійського народного фронту".

Путін і сам змінився після закінчення свого другого президентського терміну. "Він жадає почати спочатку з більш широкою і іншою групою поборників і пропозицій, деякі з яких сподобаються не всім", - вважає політолог. Так, Путін не боїться говорити про хворобливий перегляд пенсійної системи заради фіскальної дисципліни.

Безглуздо думати, ніби Росія незабаром знову підкориться владі однієї людини. "На ділі є переконливі аргументи на користь того, що Путіну доведеться мати справу з найпотужнішою в російській історії демократією", - пише автор. Путін - людина сильна, але деспотом він не зможе стати, навіть якщо захоче, адже Росія вже понад 20 років рухається по шляху ринку і демократії, робить висновок Мігранян.

Переклад InoPressa.