У випадку застосування насильства до опозиції, Захід може вжити санкції. А їх бояться саме олігархи, пише Rzeczpospolita.

«Таку інформацію треба передавати до Києва по дипломатичних каналах», - заявив в коментарі виданню польський депутат Європейського парламенту Павел Коваль.

«Санкція не як позитивна мотивація, але як погроза, що відбиває бажання в урядовців застосовувати силу. Її можуть застосувати у тому випадку, як пише Rzeczpospolita, коли буде порушено права людини і демократичні принципи. Крім того, у випадку ЄС, на це мають погодитися 28 держав-членів.

 «Експерти підкреслюють, що поки немає підстав для застосування санкцій. Розгін демонстрації на Майдані є підставою для закликів про неупереджене розслідування, але цього не досить, щоб говорити про санкції”, - пише видання.

«Вони повинні, однак, бути на столі, як один з варіантів, а інша сторона має бути в курсі цього», коментує Rzeczpospolita Йорг Форбріг з берлінського офісу Німецького фонду Маршалла.

ЄС має в розпорядженні різні види санкцій. В останні роки використовуються так звані «розумні санкції», які не спрямовані на все суспільство, але на урядовців, наприклад, через заборону на видачу віз і замороження іноземних активів членів уряду, що залученні до порушень.

«Найбільш ефективними є санкції проти підприємців, які мають потужні інтереси. Ахметов, Пінчук і Фірташ зберігають гроші в ЄС, тому що вважають, що це більш безпечно, ніж в Україні чи Росії. Однак, якщо з'явиться знак запитання, то вони повинні будуть задуматися про свої дії», - зауважує Йорг Форбріг.

«Санкції у зовнішній політиці є зброєю масового знищення. Саме тому політики бажають про них говорити але не застосовувати: саме лише їхнє існування має бути стримуючим фактором», - пише Rzeczpospolita.

На сьогодні в ЄС голосно про санкції не говорять. Про санкції не згадується у прийнятій вчора резолюції Європарламенту. «Ніхто не говорив про такі кроки», - каже Павло Коваль. За його словами, такий документ не місце говорити про санкції, це, швидше, питання для дипломатів, що працюють за лаштунками.

«Санкції як погрози можуть виконувати свою роль. Гірше однак із оцінкою їх застосування. «Якщо погрожуємо санкціями, то маємо серйозно до цього ставитися. І чітко вирішити, що будемо робити, якщо інша сторона не слухатиме погроз. Тоді треба запровадити санкції. І ось тут треба придивитися до прикладу Білорусі», - вважає Павел Коваль. Крім того, він наголосив, що якщо є санкції проти урядовців, то одночасно з тим має бути відкритість до громадськості, або відміна віз», - вважає Коваль. Поки ЄС до цього не готовий.