Англійський та український тексти Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом мають кричущі розбіжності, хоча згідно зі ст. 485 Угоди вони повинні бути автентичними.

Про це у статті для видання "Дзеркало тижня. Україна" пише Геннадій Друзенко, віце-президент Інституту європейської інтеграції, співавтор і головний редактор українського перекладу установчих договорів ЄС.

Експерт зазначив, що на відміну від художнього перекладу, в перекладі юридичному та технічному використання синонімічного ряду не є бажаним, - навпаки, одному іноземному терміну в ідеалі повинен відповідати один український, щоб уникнути термінологічної плутанини.

"Почнемо з безневинного, на перший погляд, терміна "establishments" (саме так, у множині). В українському тексті Угоди цей термін переведено і як "потужності" (ст.66 і ст.69 ч.5), і як "підприємства" (ст. 69 ч.5), і як "установи" (ст.135 (7), ст.178 (5) і ст.285), в той же час "потужності" в українському тексті є також еквівалентом англійських "capacities" (ст.338 (с), ст.351, 347 і 410 (d)), "capabilities" (ст.364 ( f )) і навіть "facilities" (ст.135 (4))", - пише Геннадій Друзенко.

"У контексті однієї і тієї ж ч.5 ст.69 УА "establishments" переведено то як "потужності", то як "підприємства". Більше того, у пункті (a) згаданої статті записано, що "сторона-імпортер повинна попередньо схвалити переробні підприємства, зазначені у Додатку VІІІ (2.1) до цієї Угоди". Але коли ви відкриваєте це саме Додаток VІІІ, то бачите, що він називається "Попереднє схвалення потужностей" , а згаданий у щойно цитованій статті п.2.1. Додатки починається фразою "Попереднє схвалення обмежується наступними категоріями потужностей". Навряд чи хтось буде заперечувати, що "потужності" та "підприємства" все-таки не є абсолютними синонімами, щоб так легковажно жонглювати цими термінами", - підкреслив він.

"Мушу розчарувати читача і іншим прикладом. В англійському тексті Угоди знаходимо термін "сompartmentalisation", що зустрічається вкрай рідко в словниках. Вперше ми бачимо його в частині С. ст.65 , що називається в українському перекладі Угоди "Роздробленість" і звучить так: "Сторони зобов'язуються брати участь в подальших дискусіях з метою реалізації принципу роздробленості, зазначеного у Додатку IV до цієї Угоди", - зазначив Друзенко.

"Якщо ж відкриємо додаток IV до СА, бачимо, що про жодну "роздрібненість" (а в англійському тексті - "сompartmentalisation") тут і близько не йдеться. Невелике розслідування дозволяє з'ясувати, що автори українського перекладу Угоди втратили десятку (Х) в номері програми, і насправді в ст.65 С. йдеться про додаток ХIV (а не IV). І про це може здогадатися тільки той, хто знає англійську, так як в українській версії Угоди назву додатка ХIV вже не намагалися перевести (як це було у ст.65), а просто зробили кальку з англійської - "Компартменталізація". І мова йде в цьому додатку вже не про "роздрібненість", а про те, що "сторони зобов'язуються брати участь в подальших дискусіях з метою реалізації принципу компартменталізації", - підкреслив віце-президент Інституту європейської інтеграції.

"І останній приклад. Мабуть, найпоказовіший. В англійському тексті УА багато разів зустрічається термін "arbitration panel", перекладений перекладачами Угоди на українську в основному цілком коректно як "третейська група" (ст.305, 306, 307 і далі). Ось лише у ст.322 ч.2 та ж "arbitration panel" раптово двічі перетворюється на "арбітражний трибунал". А в додатку XXV до Угоди, до якого відсилають положення, де йдеться про "третейську групу" (зокрема ст.323 ч.3, ст.326 і ст.330 ч.6), "arbitration panel" вже з'являється в образі "арбітражної комісії". Тобто юридично це означає, що там, де в англійському тексті Угоди передбачено один орган для вирішення спорів між сторонами - "arbitration panel", в українському тексті таких органів цілих три: група експертів, арбітражний трибунал та арбітражна комісія", - пише експерт.

"Якщо український уряд не зміг адекватно перекласти менше тисячі сторінок УА , виникають цілком обгрунтовані сумніви, чи здатна українська влада належним чином імплементувати десятки тисяч сторінок правових актів ЄС, як це, власне, передбачає сама Угода", - резюмував Друзенко.

Довідка

Україна і ЄС почали переговори щодо Угоди про асоціацію у 2007 році, і завершили їх у грудні 2011 року.

Однак за підсумками саміту Україна не отримала гарантій вступу до Євросоюзу, а угода про асоціацію та зону вільної торгівлі не було парафовано. Перешкодою до підписання Угоди про асоціацію є вибіркові юстиція і правосуддя, а також недостатня незалежність судової системи і усунення лідерів опозиції від участі у виборчому процесі.

30 березня 2012 боку парафували політичну частину документа, а також першу й останню сторінки економічного розділу.

19 липня в Брюсселі представники України і Європейської комісії парафували текст угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і ЄС, яка є невід'ємною частиною угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

10 грудня 2012 року Рада закордонних справ ЄС схвалила висновок щодо України, в якому висловила готовність підписати угоду про асоціацію між Україною та ЄС до саміту Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді 2013 року за умови, що Київ продемонструє рішучі дії і відчутний прогрес у реформуванні виборчого законодавства, вирішенні проблеми вибіркового правосуддя і продовженні реформ.

18 вересня 2013 року Кабінет міністрів затвердив проект Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом, підготовка якого тривала п'ять років.

28-29 листопада 2013 року на саміті ініціативи "Східне партнерство" у Вільнюсі Україна та ЄС планують підписати Угоду про асоціацію України з Європейським союзом.