Неприйняття Україною заходів з утилізації захороненої на дні Чорного та Азовського морів хімічної зброї дає підставу говорити про загрозу екологічної катастрофи в регіоні. Про це повідомляє ZN.UA з посиланням на документи, наявні у розпорядженні видання.

Як відомо, Україні хімічна зброя дісталася з часів Другої світової війни. Контейнери та боєприпаси з іпритом, люізітом, зарином і зоманом затоплені практично по всьому кримському узбережжю Чорного моря, є і в Азовському. У 1941 р., перед окупацією Криму німецькими військами, радянське командування прийняло рішення: боєприпаси з ОР (отруйними речовинами), які вже тоді були під забороною декількох конвенцій, "сховати" в море. В даний час Росія має координатами всіх місць затоплення , але надати дані українській стороні відмовляється, тому пошуки затопленої хімзброї Україні довелося вести своїми силами.

Видання зауважує, що технологія знешкодження проста: контейнер (як правило, металеві бочки ) ховають у саркофаг - залізний каркас, який заливають спеціальним бетоном. Після цього контейнер перезатоплюють на великих глибинах, не менше 130 метрів. У 1996 р. Кабінет міністрів своєю постановою № 1415 затвердив Програму пошуку та знешкодження залишків хімічної зброї, затопленої у виключній (морській) економічній зоні України. Спочатку необхідні роботи планувалося виконати протягом 1997-2002 рр.., Але потім терміни ще двічі продовжували - до 2006, а потім - до 2010 р. Термін дії програми завершився у 2010 р. з показником виконання 36-44%, але Кабмін відмовився її продовжувати.

Видання зауважує, що має у своєму розпорядженні відомчу переписку - звернення голови Рахункової палати України Валентина Симоненка до президента Віктора Януковича, узгодження різними відомствами та міністерствами проектів постанов Кабінету міністрів, листи науковців в профільні міністерства про необхідність продовження держпрограми зі знешкодження залишків хімічної зброї. Журналісти додають, що всі нормативні документи, прийняті щодо даної держпрограми, закриті для громадськості, хоча стосуються вони інформації, доступ до якої за чинним законодавством не може бути обмежений.

Згідно з довідкою, підписаною Петром Неботовим - директором департаменту економіки оборони та безпеки Міністерства економіки, акваторія мису Лукулл обстежена частково, Керченська протока - на 2/3, а південно-східне узбережжя Криму - лише на чверть.

"У Керченській протоці залишилися 60 саркофагів зі знешкодженою хімічною зброєю, що вимагають перезатопленія на великих глибинах, що представляє навігаційну і екологічну загрозу", - йдеться у довідці.

З іншого документа випливає, що технологічні майданчики, куди транспортують саркофаги, знаходяться на малій глибині :

"В даний час 46 саркофагів (77% від загальної кількості перезахоронених) знаходяться на робочій площадці в прибережній смузі Керченської протоки на глибині п'ять метрів, але не перепоховані на великі глибини відповідно до технології знешкодження контейнерів із залишками хімічної зброї", - повідомляв Януковичу голова Рахункової палати Валентин Симоненко, інформуючи у вересні 2010 р. про зрив виконання держпрограм № 1415 і 75.

Про те, яка концентрація ОР в місцях, де іприт або люізіт вже просочилися з проіржавілих бочок, які знаходяться не в 15 км від берега, а в безпосередній близькості від популярних пляжів і місць промислового рибальства, можна дізнатися з листа Валентина Симоненка президенту Януковичу:

"У Керченській протоці, в районі населеного пункту Героївське, що є зоною масового відпочинку населення, вміст арсену (продукт розпаду бойових отруйних речовин) у пробі води перевищує допустимий рівень у 3,5 рази. Знайдений у липні 2007 р. в даному районі частково зруйнований контейнер Г 400 з хімічною зброєю до цього часу залишається на місці знаходження неомоноліченим. У районі мису Білий, де розташовані плантації мідій, вміст арсену перевищує допустимий рівень у 3,46 рази".