Полювання аборигенів Австралії на варанів з використанням контрольованих пожеж призводить не до зменшення, а до збільшення кількості рептилій. Це виявили біологи зі Стенфордського університету та Університету Юти в дослідженні, опублікованому в Proceedings of the Royal Society B. Коротко з його змістом можна ознайомитись у ScienceNow, пише Lenta.Ru.

Австралійські аборигени народу марту полюють на варанів Гульда (Varanus gouldii), підпалюючи ділянки чагарників. Це дозволяє мисливцям легше знаходити нори рептилій і виманювати їх звідти. Марту стверджують, що полювання на варанів не призводить до зниження їхньої чисельності - саме цю контрінтуїтивну (counterintuitive - "таку, що суперечить здоровому глузду" у перекладі з англійської - ред.) заяву вирішили перевірити австралійські науковці.

Автори проводили підрахунки рептилій у випадково відібраних майданчиках розміром 10 на 10 метрів. Тестові ділянки були розподілені в точках, різно віддалених від місць проживання мисливців, де інтенсивність діяльності людини сильно різниться. Виявилося, що в тих місцях, де полювання проводилось найрідше, кількість варанів була знижена майже вдвічі порівняно з місцями, де її інтенсивність максимальна.

Науковці поки що не знають достеменно, з чим саме пов'язаний цей незвичайний ефект - у цій роботі немає прямих досліджень цього питання. Як гіпотезу дослідники висувають припущення про більше біологічне різноманіття у тих місцях, де проводяться підпалювання. Оскільки за вигорянням ділянки бушу настає швидка зміна (сукцесія) рослинності, там знаходять оселю багато видів комах, яких немає серед зрілих чагарників. А комахи є основною їжею варанів.

Позитивний вплив контрольованого підпалювання бушу на біорізноманіття було відомо і раніше. Воно призводить до зниження небезпеки випадкових катастрофічних пожеж. Однак подібний вплив полювання на чисельність здобичі виявлено вперше. З іншого боку, ту ж таки традицію аборигенів раніше науковці пов'язували з опустелюванням континенту.

Зазначимо, що вплив людини на екосистему може призвести до непередбачуваних наслідків. Наприклад, ввезення кроликів до Австралії в 1859 році хвилеподібно збільшило їхню чисельність і порушило гомеостаз. Відсутність природних хижаків на континенті сприяла розмноженню звірів, що поставило під загрозу фермерські господарства та завдало шкоди степовому рідколіссю. Переселенці до Австралії вже понад століття ведуть безуспішну боротьбу з дикими кроликами. Дрібних травоїдних занесено до розряду шкідників. Національний уряд виділяє кошти, але не може усунути причини.