В Івано-Франківську відкрили пам'ятник митрополиту Української греко-католицької церкви Андрею Шептицькому з нагоди 150-річчя від дня його народження.

Монумент у четвер 27 серпня встановили на однойменній площі неподалік катедрального собору святого Воскресіння, передає УНІАН.

Чин освячення здійснив голова УГКЦ Святослав (Шевчук) за участю делегатів Патріаршого собору, які прибули з 57 країн.

Участь у відкритті пам'ятника також взяли керівники облдержадміністрації і обласної ради, міськвиконкому Івано-Франківська, депутати різних рівні та сотні жителів і гостей міста.

Автор пам'ятника - львівський скульптор Степан Федорів. Представники влади під звуки гуцульських трембіт поклали квіти до пам'ятника. Завершилося відкриття виконанням духовного Гімну "Боже, великий єдиний...".

Нагадаємо, папа Римський Франциск у липні підписав декрет, яким проголосив геройські чесноти митрополита Андрея Шептицького. Відтепер Католицька церква називає його праведним. Нині триває завершальний процес беатифікації Андрея Шептицького.

Довідка

Андрей Шепти́цький (мирське ім'я Роман Марія Александер Шептицький) народився 29 липня 1865 року в селі Прилбичі поблизу Львова. Нащадок польського графського роду. Вчився вдома і в Кракові. Поступив на службу в австро-угорське військо, але внаслідок слабкого здоров'я через кілька місяців залишив службу. Закінчив юридичний факультет Вроцлавського університету, 1888 року отримав ступінь доктора права. Під час навчання їздив до Італії, де був прийнятий Львом XII, а також до Росії, до Києва та Москви, де спілкувався з представниками українського націоналістичного руху.

1888 року прийняв чернецтво, долучившись до ордену Святого Василія (василіанів). Прийняв ім'я Андрей. З 22 серпня 1892 року - священик у Перемишлі, потім у Добромилі. Вчився в єзуїтській семінарії в Кракові, отримавши ступінь доктора теології 1894 року. З 20 червня 1896-го - ігумен монастиря Святого Онуфрія у Львові. 1899 року був призначений імператором Францем Йосипом I єпископом Станіславським. З 17 грудня 1900-го митрополит Галицький, архієпископ Львівський і єпископ Кам'янець-Подільський (інтронізація відбулася 17.1.1901).

Займався політикою, був депутатом Галицького сейму, австрійської Палати Панів.

Під час першої світової, коли після галицької битви Львів був узятий російськими військами, Шептицький залишився зі своєю паствою. 19 вересня 1914 року його заарештувала російська окупаційна влада, звинувативши в антиросійській агітації, і вислала углиб Росії. Перебував у засланні в Києві, Новгороді, Курську, а потім в ув'язненні в Спасо-Євфимієвському монастирі в Суздалі.

Незабаром після Лютневої революції звільнений Тимчасовим урядом за пропозицією міністра юстиції Олександра Керенського. 29-31 травня 1917 року скликав Собор російської греко-католицької церкви, призначивши своїм екзархом у Росії ієромонаха студита Леоніда Федорова.

27 вересня 1939 року у Прилбичах брат Шептицького Лев, його дружина, всі члени сім'ї та селяни, що працювали у Шептицьких - усього 13 осіб - були розстріляні НКВС, над родовою усипальницею Шептицьких було вчинено наругу, фамільний маєток Шептицьких розорено, знищено цінні стародавні документи.

У червні 1940 року Шептицький звернувся з листом до Йосипа Сталіна, протестуючи проти пропаганди безбожжя у школах.

Шептицького дуже шанували євреї. Чудово володів письмовим і розмовним івритом.

Під час гітлерівської окупації Шептицький брав участь у порятунку понад сотні єврейських дітей і кількох сімей єврейських рабинів, розпорядившись сховати їх у своїй резиденції, монастирях і церквах єпархії, зокрема рабина Львова Давида Кахане, якого переховували в Соборі святого Юра. Активну допомогу також надавали селяни навколишніх сіл, що приносили харчі, а також ченці та черниці, які забезпечували притулок рабинам та їхнім сім'ям.

Наприкінці літа 1942 року Шептицький організував кампанію порятунку євреїв. Це, здебільшого, були люди, що втікали з гетто або з Янівського табору. 14 серпня 1944 року 2 тисячі єврейських дітей було таємно вивезено до різних монастирів. Їх переховували у криптах, у монастирських школах, дитячих притулках Львова та околиць, їм було видано фальшиві посвідчення про хрещення.

Своєю багаторічною діяльністю митрополит Андрей Шептицький завдав остаточного удару москвофільству в середовищі галицького духовенства, органічно пов’язав діяльність греко-католицької церкви з українським національно-визвольним рухом першої половини ХХ ст. Він є автором учення про історичну місію української церкви у справі відновлення єдності східної та західної церков.

Крім того, Шептицький був ще й відомим меценатом: заснував Національний музей у Львові, Земельний банк, народну українську лікарню (на той час єдину у Львові), Греко-католицьку богословську академію у Львові (1928), що стала єдиним у Польщі українським вишем. Був послідовним противником політичного терору.

Передбачаючи гоніння з боку радянської влади, Шептицький домігся призначення своїм наступником Йосипа Сліпого, ректора Львівської Богословської Академії, і хіротонізував його на єпископа.

Шептицький помер 1 листопада 1944 року у Львові. Похований в крипті Собору святого Юра.