Російське видавництво "Алгоритм" випустило у світ російською мовою перший і єдиний роман одного з найближчих соратників Адольфа Гітлера, головного пропагандиста нацистів Йозефа Геббельса "Міхаель. Німецька доля в щоденникових записах", повідомляє NEWSru.com.

Книгу, написану у 1923 році, видали в серії "Проза великих", у чому можна переконатися на сайті видавництва.

Там же можна прочитати видавничу анотацію, у кожному рядку якої відчувається велика симпатія до автора. "Перш за все, цей роман являє собою юнацьку, багато в чому наївну, але, в той же час, і зухвалу орієнтацію на попередні покоління літераторів: романтиків, реалістів, символістів, експресіоністів. Юнацька незрілість обумовлює захоплення, відвертість, безпосередність мислення і почуттів автора, його афористичність, що постійно відточується, що знаходить сильне відображення у тексті", - написано в анотації.

"У романі відчутний вплив Гете, Ніцше, Достоєвського, Євангелія, - продовжує автор анотації. - Деякі спірні моменти, наявні в романі, сьогодні представляються безумовним анахронізмом, але слід пам'ятати, що в епоху, коли роман був створений, вони мали не маргінальне, а широке ходіння у всіх шарах суспільства, тому ми не в праві дорікати автора за ті чи інші погляди, які навіть не могли бути його особистими".

Видавництво зазначає, що роман "Міхаель" у 1987 році був виданий в перекладі на англійську мову у Нью-Йорку видавництвом Amok Press.

Зазначимо, що вперше цей літературний твір було видано за підтримки нацистської партії у 1929 році. Головний герой Міхаель Фоорманн - ветеран Першої світової війни, який повернувся з фронту до Німеччини. Міхаель веде щоденник, в якому описує своє життя і викладає свій світогляд.

Попри твердження російського видавництва, що твір "вочевидь, не переслідував політичних цілей, оскільки під час його написання автор був окрилений єдиною мрією - стати літератором", достатньо кількох цитат:

"Христос не може бути євреєм. І я повинен довести це, тільки спершу не по-науковому. Ось так!"

"Христос - перший за розмахом противник євреїв." Ти поглинеш всі народи! "Він оголосив їм війну. Тому єврейство прибрало Його з дороги. Бо Він перетрусив дощенту їх прийдешнє світове панування. Єврей - це брехня у людській подобі. Він уперше в історії прибив до хреста вічну Істину в обличчі Христа. Це дюжину разів повторювалося у наступні двадцять століть, а сьогодні повторюється знову".

Як можна побачити, ще у молоді роки майбутній ідеолог нацизму вже намітив одну з головних ліній своєї пропаганди, відроджуючи у XX столітті самий одіозний християнський середньовічний кривавий наклеп на євреїв.

Знаменитий німецький письменник і журналіст Курт Рісс, у передмові до своєї книги "Кривавий романтик нацизму. Доктор Геббельс", в написанні якої він користувався напівавтобіографічним романом "Міхаель", попереджає: "Дух, яким були просякнуті його промови, не розвіявся над руїнами Третього рейху. Майже все написане ним можна розглядати як бомбу сповільненої дії, як пропаганду, яка пускає коріння в умах людей і приносить плоди лише через п'ять, десять, двадцять років".

Зазначимо, що ідеологія фашизму і її різновиди (нацизм, расизм) є реакційними ідеологіями, що виникли у Північній Європі у відповідь на індустріалізацію і колоніалізм у ХIX і ХХ столітті. Фашизм вміщує суміш реваншистських почуттів, поразництва, штучно підтримуваного почуття неповноцінності і вищості, що випливає з помилково зрозумілої різниці між расами, націями і етносами. Відноситься до розряду вірусних технологій інформаційної війни. Використовувався як приманка для масових тоталітарних рухів у Веймарській республіці 1918-1933 рр., що призвело до приходу до влади Гітлера і сприяло геополітичному переділу світу протягом періоду з 1914 по 1945 рік.

Осмислення фашизму в літературі та філософії ХХ століття

Слід виділити три групи письменників, філософів і драматургів, яких характеризує різне ставлення до фашизму.

До першої групи належить нерефлексивна реакція художників слова на разючі зміни і їх вторгнення під виглядом технологій, воєн і революцій на початку індустріального століття - упродовж 1900-1945. Це італійський драматург Луїджі Піранделло (1867-1936), творець "театру гротеску", який озвучив ідеї, якими скористалися прихильники італійської версії фашизму на чолі з Беніто Муссоліні, що прийшли до влади у 1920-тих роках.

Друга група літераторів обрала іронію і гумор, висвітлюючи події, які призвели до Першої світової війни (1914-1918). Один з них - чеський письменник Ярослав Гашек (1883-1923), автор "Пригод бравого солдата Швейка під час світової війни". Головна особа епопеї - бравий солдат Швейк - талановитий саботажник мілітаризму, що став улюбленим героєм Чехії.

До третьої групи відноситься сучасний французький філософ Андре Глюксман (народився 19 червня 1937 року), представник "мінімалістичного гуманізму", який є камертоном для всієї "політично коректної" ідеології у сучасному західному суспільстві. "Мінімалістичний гуманізм" може бути "оптимістичним", як у Гі Сормана, який вважає, що техніка розкріпачить людину, а все інше зробить ринок; або "песимістичним", як у Глюксмана, який вважає, що "зло" - "інтегризм", "фундаменталізм", "традиціоналізм" - людина несе у собі, і що треба не прагнути до раю, а неухильно боротися з пеклом (для нього "пекло" - це нація, традиція, віра в істину, земляцтво, пасіонарність і т.д.).

Згідно з домінуючою ідеологією, ліберальна демократія є вищим досягненням політичної думки, а західне суспільство, хоч і не зовсім до кінця, все ж безумовно, є найкращою серед всіх можливих соціальних моделей. Така позиція досягла своєї кульмінації в ідеях американського філософа японського походження Френсіса Фукуями, який проголосив, що у ліберальної демократії більше не існує альтернатив і що історія закінчилася з настанням ери споживача. Так як уява вичерпалася, стало модним закликати до повернення: повернення до Канта (разом з Люком Феррі і Аленом Рено), до Монтеня (з Цветаном Тодоровим), до Кондорсе (з Робером Бадінтером), до Бастіата (з Анрі Лепажем). Андре Глюксман прославляє Декарта, разом з яким народилася ідея "людини як прозорого суб'єкта" і пана механічного навколишнього світу. Але найбільшого звучання набули заклики до повернення до мислителів епохи Просвітництва. Таких, як Еммануель Левінас, для якого вся філософія існування зводиться до морального ставлення до оточення. Джон Роулз, у своїй теорії "неоконтрактуалізму" прагне примирити ідеї справедливості, соціал-демократичні симпатії і ринкову ідеологію. Юрген Хабермас у своїй теорії "комунікаційної поведінки" стверджує, що демократія призведе до "взаєморозуміння" соціальних діячів, які, грунтуючись на законах розумності та взаємовигоди, звільнять одне одного у планомірному і поступальному розвитку.